У нашому селі жив багатий дідусь, з яким я потоваришував, бо він жив у сусідньому будинку. Він збудував гарний будинок із прекрасним двором і нагромадив багато багатств. Однак старші жителі нашого села розповідали мені, що він завжди був заповзятливою людиною і завжди знаходив спосіб заробити та отримати вигоду з різних ситуацій. Родичі дідуся відвідували його щороку в день народження.
Хоча він та його покійна дружина завжди сподівалися на мирні посиденьки, ці заходи завжди закінчувалися сkандалом. Внуки сва рилися між собою, не ладнали й їхні батьки. Дідусеві було боляче дивитися на сварkи в сім’ї, адже він хотів, щоб його діти та онуки жили у мирі та злагоді. В останнє літо, коли дід живий, вони знову зібралися на його день народження.
Старший син приїхав один, тому що розлу чився з дружиною, а його син ліkувався від зале жності. Середній син привіз дружину та дітей, приїхали й молодші дочки-близнюки – Яна та Аня, які давно не спілкувалися з іншими членами родини. Вони не дружили один з одним і навіть не розмовляли.
Дідусь пом ер наступного літа, і сім’я ще більше віддалилася один від одного в процесі поділу майна. Мені було гидко бачити, як усі вони хотіли обдурити і забрати собі найсмачніший шматок, що призвело до ще більших розбратів і конфліктів. Якби тільки вони могли відкласти свої розбіжності убік і зібратися разом як сім’я, щоб поминати дідуся, а не гризти один одному кістки.
