Я познайомилася з Миколою під час навчання у педагогічному інституті у місті, де було лише два навчальні заклади – моя школа та мій інститут. Здавалося, що половина хлопців зі школи обирали собі за дружин молодих вчительок. Ми покохали одне одного і розпочали гарне сімейне життя.
З роками ми стикалися і з проблемами, і з радощами, але все здавалося добре. Одного разу перед останнім дзвінком у школі я дізналася, що Микола зустрічається з однією з учениць. Він зізнався в цьому і пішов від мене, сам подавши на розлу чення. Він також пішов зі школи і згодом почав торгувати продуктами у довколишніх селах.
Нещодавно Микола подзвонив мені та визнав свою провину, попросивши про зустріч. Він стверджує, що навчився на своїх помилках і хоче, щоб ми знову були разом. Я збентежена і не знаю, що робити. З одного боку, я пам’ятаю добрі часи та його шкодуючі слова, але з іншого боку, я не можу забути його зради та роки самотності, які я пережила. Тепер я бою ся прожити на самоті до старості, але також боюся прийняти його назад.
