Під час декретної відпустки моєї дружини я з нетерпінням чекав, коли закінчиться період інкубації, щоб вона могла повернутися на роботу. Я не міг самостійно заробляти достатньо для нашої родини, тому їй час було повернутися на роботу, тим більше, що вона мала високу зарплату. До народження дитини ми жили як звичайні люди, але тепер ми заощаджували на всьому.
Моєї зарплати не вистачало на нас трьох. Я запропонував віддати дитину до дитячого садка, щоб дружина могла повернутися на роботу, але дружина та теща не погодилися. Вони вважали, що жінка має дбати про дитину, а чоловік має працювати та заробляти. Вони стверджували, що жодні ясла чи дитячий садок не зможуть дати дитині те, що може дати справжня мати.
Я був проти цієї ідеї, бо до декретної відпустки нам вистачало грошей на все. Ми добре відпочивали, не відмовляли собі у нових речах, і всі були щасливі. Тепер все йшло на дитину, і ми повинні були бути впевнені, що у нас вистачить грошей на догляд за малюком. Я думав знайти няню, щоб дружина могла повернутися на роботу, але виявилося, що дружині треба було відпочити і привести себе в норму після полоrів.
Вона почала ходити в салони на манікюр та стрижку. Я назвав її лінивою, що її дуже засмутило. Вона нагадала мені, що жінка має три роки відпустки для догляду за дитиною, і я не повинен її підганяти. Зрештою, я зрозумів, що дружина мала рацію. Їй був потрібен час для догляду за дитиною та відновлення після полоrів. З мого боку було несправедливо тиснути на неї, змушуючи повернутися на роботу раніше, ніж вона була готова.
