Відразу після закінчення школи Софія та Петро одружилися, незважаючи на побоювання родичів з приводу їхнього юного віку. Поспіх був викликаний тим, що Софія була на другому місяці ваrітності. На жаль, після весілля у матері Софії виявили невиліковну хво робу, і вона поме рла за шість місяців. Вже через місяць у Софії та Петро народилася перша дитина. Надя Петрівна, мати Петра, допомагала їм із первістком, часто купувала необхідні речі, але постійно скаржилася на брак грошей.
Софія та Петро, знаючи про фінансовий стан Наді, ніколи не заперечували її претензій і відшкодовували їй усе, що вона купувала для їхнього сина. Незабаром Софія спробувала знайти роботу, але знову заваrітніла через три роки і наро дила дочку у день народження їхнього сина. Через шість місяців після цієї радісної події Петро зізнався у своїй невірності та попросив розлу чення. Пригнічена, Софія разом із дітьми повернулася до батька.
Петро виплачував мізерну суму аліментів, а Надя пропонувала деяку допомогу, наскільки вистачало її сил та можливостей. Софія влаштувалася на роботу прибиральницею, а пізніше, коли її дочці виповнилося два роки, влаштувалася до місцевого дитячого садка. Надя іноді приносила одяг для дітей, а Софія завжди платила їй за них. Якось Софія виявила, що Надя називає їй підвищену ціну за дитячий одяг.
Розгнівана, Софія вступила в kонфлікт із колишньою свекрухою і поклялася тримати своїх дітей подалі від їхньої горе-бабусі. Проте Надя стверджувала, що вона давала одяг безкоштовно, а колишня невістка сама вирішувала, чи платити їй за них чи ні. Софія відчула огиду до вчинку Наді. Вона розуміла, що не має права відривати своїх дітей від бабусі, але не могла позбутися почуття обурення. Залишається питання: і як вчинити у такій ситуації?
