Майже кожні вихідні я швиденько упорядковую свій будинок, перш ніж вирушити в квартиру сина і невістки, щоб і їм протягнути руку допомоги. Усвідомлюючи їх статус молодої сім’ї, я прагну надати будь-яку допомогу – чи то прибирання, готування чи спілкування з коханим онуком. Тієї суботи все відбувалося так само. Після нашої спільної кави з сином та невісткою вони вирушили до торгового центру, залишивши мене з дитиною.
По дорозі в онукову кімнату я заглянула у ванну і побачила, що ванна вся в бруді. У мені сколихнулося співчуття; мабуть, вони перевантажені обов’язками нових батьків і не справляються з усіма справами. Я не стрималася і вимила ванну до блиску. Зраділа, я чекала їхнього повернення, передчуваючи їхню подяку. Однак на мене чекав зовсім інший сюжетний поворот.
Невдоволення моєї невістки відразу вважалося на її обличчі, як тільки вона увійшла у ванну. Вона заявила, що їй не потрібно, щоб хтось прибирав за неї, і вона сама впорається з домашніми справами. Я була спантеличена. Невже моя добра воля могла привести до такого? Свого часу я дуже дорожила допомогою свекрухи.
Члени сім’ї повинні допомагати один одному, особливо коли розуміють, що іншим складно, і допомога не була б зайвою для них. Ми розлу чилися на цій ноті, і атмосфера була доволі напруженою. Мені зараз важко на серці від усвідомлення того, що мене більше не покличуть на допомогу, я, як і раніше, дуже переживаю за них.
