Олена штовхнула ворота, притримуючи їх ногою, щоби пройти з сумками. Вона гукнула маму, яка задумливо дивилася у вікно. Помітивши похмурий настрій матері, Олена відразу ж перейнялася занепокоєнням. Ганна, мати Олени, вийшла зі свого стану. Вибачившись за свою дивну поведінку, вона зізналася дочці, що їй наснився сон, у якому її власна мати просила у неї вибачення. Це несподіване одкровення вразило Олену. Поклавши сумки, Олена втішила матір. Потім розмова перейшла на недавні справи Ганни, які стосувалися прибирання кімнати її покійної матері, що вона вважала складним завданням через свої фізичні недоліки.
Незважаючи на те, що у Олени була своя родина та будинок на сусідній вулиці, вона завжди знаходила час, щоб допомогти матері. Вона знала значення кімнати своєї бабусі, яка залишалася незайманою протягом п’яти років після її сме рті. Нещодавно Ганна запропонувала відремонтувати її, передбачаючи, що вона може бути використана онуками, що ростуть. Після спільної трапези мати та дочка увійшли до кімнати, яка колись належала їхній бабусі. Ганна відкрила стару валізу, виявивши акуратно складений одяг. Потім Олена спробувала зрушити іншу валізу, але вона вислизнула з її рук, і її вміст розлетівся по кімнаті.
Серед розсипаного були фотоальбоми, листівки та тонка пачка листів, яка привернула увагу Олени. Ці листи були адресовані Ганні, яка була приголомшена, виявивши їх. Листи розкривали трагічне минуле, в якому мати Ганни, Ніна Іванівна, пережила несамовиту зраду з боку свого коханця Віктора та подруги Віри. Ніна Іванівна пронесла цей біль через все своє життя, що відбилося на стосунках її дочки з Дмитром – сином Віри. Коли Ганна завагітніла дитиною Дмитра, Ніна перехоплювала всі їхні листи, змушуючи Дмитра думати, що Ганна пішла від нього.
Через роки Ганна випадково дізналася адресу Дмитра від його двоюрідної сестри. Нерішуча зустріч спричинила довгоочікувану розмову на старому місці їхніх зустрічей. Ганна передала Дмитру листи, в яких розкривалося їхнє болюче минуле, включаючи одкровення про те, що Олена була дочкою Дмитра. Приголомшений Дмитро зізнався, що любив Ганну все життя, і запропонував провести решту днів разом. Їхнє возз’єднання вилилося у свято, і гості заповнили двір Ганни. І ось вони сиділи, Ганна та Дмитро, нарешті разом після очікування, що тривало 30 років…
