Оля розвалилася на табуреті, спрямувавши погляд на цокаючий годинник, що показує половину другого ночі. Це був довгий день, який ознаменував початок її відпустки, про що часто жартували її колеги. Навколишнє оточення відбивало її втому, але водночас несла на собі відбиток її зусиль. Ні її діти, ні чоловік не сприяли затишку будинку, перебуваючи у своєму індивідуальному світі, де були шкільні завдання, репетитори та схильність уникати домашніх справ.
Оля прокручувала в голові список справ наступного дня, і її дратувала лінива поведінка чоловіка. Але раптом її перервав несподіваний дзвінок батька. Спочатку вона подумала, що батько ненароком натиснув на кнопку виклику, але коли почула на іншому кінці дроту ридання сусідки – зрозуміла жахливу правду: її батька більше не було на цьому світі. Байдуже ставлення чоловіка до цієї жахливої новини спантеличило її. Вона залишилася сама переживати сме рть батька.
Оля металася у вихорі думок, плануючи поїздку та борючись із бурею емоцій. Вона знала, що її діти не зможуть попрощатися з дідусем через важливі іспити. Їй залишалося тільки розмірковувати, замовити один квиток чи два, не знаючи, як відреагує на цю новину її мати. Передсвітанковий від’їзд Олі не викликав співчуття у чоловіка, який лише поскаржився на відсутність готової їжі на найближчі дні. Розмова переросла у сварkу. Незабаром з’явилися діти Олі, здивовані червоними очима матері та бурхливою розмовою рано вранці. Оля вирішила повідомити дітям новину після сніданку, залишивши дочку у сльо зах, а сина – байдужим.
Наступна розмова з матір’ю нічим не відрізнялася від ранкової ситуації і її байдужа реакція на новину залишила Олю остаточно розчарованою. А ось розмова зі свекрухою була втішною. Розуміюча і підтримуюча манера поведінки літньої жінки принесла Олі проблиск надії серед її розпачу. Незважаючи на пропозицію свекрухи поїхати з нею, Оля вирішила вирушити в дорогу одна, оскільки горе по батькові, що пішов, вона вирішила нести тільки на своїх плечах. Заспокоєння свекрухи на мить зняло напругу, а сльози відобразили її рішучість йти далі. Життя дійсно тривало…
