Якось мій 22-річний син оголосив про своє бажання одружитися зі своєю університетською коханою Мар’яною. Ми з чоловіком також рано одружилися, тож ухвалили це рішення без суперечок. Більше того, ми вирішили влаштувати весілля з огляду на те, що Віктор у нас єдиний син, і тому звернулися до родичів Мар’яни для організації урочистостей. Озброївшись квітами та домашнім тортом, ми вирушили до їхнього сільського будинку.
Чисте, акуратне подвір’я та будинок приємно здивували нас. Нас привітно прийняла Олена, мама Мар’яни, і пригостила смачною їжею, довівши свою кулінарну майстерність. Проте наші розмови про весілля натрапили на перешкоду, коли Олена зізналася, що вона не має коштів на організацію весілля. Це одкровення засмутило Віктора, який знав про мрії Мар’яни про весілля. Ми вирішили фінансувати весілля самостійно, запропонувавши Олені запросити таких гостей, які принесуть цінні подарунки, щоби покрити витрати на харчування.
Спочатку Олена сумнівалася, але зрештою погодилася з нашою ідеєю. Дивно, але за кілька днів до весілля вона прийшла до нас з конвертом, в якому лежали позичені гроші, оскільки вона не хотіла обтяжувати нас. Весілля пройшло з розмахом і виправдало очікування дітей. Олена, яка чудово виглядала на цій події, привернула загальну увагу, у тому числі й мого дівера Василя, який жив у Польщі.
Його тривале перебування на батьківщині після весілля і часті погляди на Олену натякали на роман, що зароджується. Незабаром ми знову відвідали Олену, цього разу із пропозицією руки та серця від Василя. У результаті вони одружилися і разом переїхали до Польщі – і теща мого сина стала ще й моєю невісткою. Її скромність і щедрість довели, що вона заслуговує на щастя.
