У тихому районі маленького містечка жили два сусіди — молода і працьовита Ганна, яка любила проводити час на своєму городі, і добродушний літній дід на ім’я Віктор. Він був самотній, але завжди знаходив радість, спостерігаючи за життям своїх сусідів. Віктор був цікавою людиною, і щоразу, коли він бачив Ганну за парканом, то із задоволенням дивився на її вмілі рухи, коли вона саджала рослини і доглядала їх. Він помічав, як вона посміхалася і співала пісні, забуваючи про все на світі. У ці моменти Ганна здавалася йому такою живою та радісною, що й Вікторові ставало тепло на душі.
Але якось, коли Ганна займалася своїм городом, вона відчула, що хтось спостерігає за нею. Вона обернулася і побачила Віктора за парканом. Її серце забилося швидше, і вона відчула якийсь неспокій. Це спостереження старого привело її в подив і некомфортне становище. Замість того, щоб дратуватися чи відмахнутися від старого, Ганна вирішила надати йому урок. Вона засміялася, підійшла до паркану і заговорила з Віктором: “Здрастуйте, Вікторе! Вам цікаво, що я роблю на своєму городі? Я помітила, що ви за мною спостерігаєте. Може бути, ви хочете навчитися садити овочі? Я із задоволенням поділюся своїм досвідом!”
Віктор був здивований і збентежений раптовим зверненням Ганни. Він не очікував такої реакції, але й не міг приховати свою радість. Він усміхнувся і відповів: “Так, справді, я з цікавістю спостерігаю за вашою роботою. Я завжди мріяв про власний город, але ніколи не знав, з чого почати.” Так почалася несподівана дружба між молодою жінкою та літнім старим. Ганна навчила Віктора основам садівництва та городництва, і вони проводили разом багато часу, розмовляючи про рослини, життя та мрії.
Ганна зрозуміла, що Віктор просто хотів знайти задоволення у чудових моментах, які вона створювала на своєму городі. Вона прийняла його цікавість із розумінням та щедрістю. Віктор же знайшов в Ганні свою натхненну вчительку та добру подругу, з якою він міг розділити свої радощі та турботи. І так, завдяки терпінню та розумінню Ганни, старий Віктор перестав ховатися за парканом і знайшов нове захоплення, яке принесло йому радість та сенс у житті. Він більше не відчував самотності, адже тепер мав справжню підтримку та дружбу, яку йому подарувала молода сусідка.
