Аліна сіла в таксі і чітко сказала, куди їй треба дістатися. Її день був сповнений справ і зустрічей, і вона не могла дозволити собі запізнення. Водій кивнув і почав рух. Але в міру того, як хвилини йшли, Аліна почала сумніватися, що вони рухаються в правильному напрямку. Вона подивилася на навігатор у своєму телефоні та з жахом виявила, що вони відхилилися від заданого маршруту. Її серце забилося швидше, але вона спробувала зберегти спокій.
Можливо, це була якась помилка, і водій скоро виправить ситуацію. “Вибачте, ви випадково не звернули не туди?” – Запитала вона з надією в голосі. Водій повернув голову і посміхнувся, але його усмішка здавалася дивно награною . “Ні-ні, все гаразд. Ми просто вибираємо швидший шлях.” Аліна зрозуміла, що щось не таке. Вона почала відчувати тривогу, але не знала, що робити. Їй хотілося вискочити з машини і втекти, але вони рухалися надто швидко, і вона боялася ще більше посилити ситуацію.
З кожною хвилиною вона усвідомлювала, що водій впевнено везе її до невідомого місця. Її розум почав працювати на повну потужність – вона думала про можливі шляхи дії, про те, як покликати на допомогу, про те, як зберегти холоднокровність. Нарешті, її страх і параноя досягли межі. Вона вирішила взяти себе в руки та сказати водієві, щоб він зупинився. Її голос здригнувся, коли вона вимагала зупинитися і випустити її.
Водій повільно сповільнив хід та зупинив машину. “Що трапилося? Адже ми вже майже на місці,” – сказав він, намагаючись звучати переконливо. Аліна вирішила не залишатися віч-на-віч з ним і рішуче вийшла з машини. Як тільки її ноги торкнулися асфальту, вона рвонула геть, її дихання було швидким і важким. Але незабаром вона зрозуміла, що водій мав рацію… За кілька кроків вона вже була на місці. Виявляється той і справді вибрав короткий, але незнайомий шлях Аліні…
