Після довгого робочого дня Віра спішно зварила макарони і розігріла тефтелі, що залишилися на вечерю. Прийшовши додому, чоловік Антон подивився на стіл і навіть слова дружині не сказав. Розчарований їхньою вечерею, він пішов митися і почав думати про те, щоб піти від Віри до своєї колеги Лідки, яка, як він підозрював, ним цікавилася. Віра тим часом думала про майбутню 25-ту річницю їхнього весілля.
Втомлена і розчарована ставленням Антона до неї, вона теж задумалася про розлу чення. Вже за кілька днів Антон зізнався, що більше любить Лідку. Він зібрав усе необхідне, залишивши збирання речей на інший день і сказав дружині наостанок: – Піду, сподіваюся, поїм добре, – сказав він і пішов. Віра ж зібрала подруг, кожна з яких мала свої проблеми у відносинах у себе вдома і почала скаржитися їм на своє життя. У процесі спілкування Віра зрозуміла, що в її житті не так погано, як їй здавалося.
Антон тим часом приїхав у квартиру Лідки і виявив, що вона перебуває у жахливому стані – все у бруді, на плиті шар жиру завтовшки в каструлю, скрізь розкидані речі. Побачивши все це, він різко поїхав, шкодуючи, що знехтував Вірою. Віра вирішила, що спокійне і стабільне життя з чоловіком було не таке погане. Вона вирішила поборотися за свій шлюб, пішла та купила інгредієнти для приготування улюбленої страви Антона та приступила до справи.
Коли подружжя перетнулося біля своєї квартири, Антон ніс торт і півонії – улюблені квіти Віри. Вони обмінялися усмішками і, здавалося, прочитали думки одне одного. Розчарування і думки про розлучення зникли за мить. Антон вручив Вірі квіти і вони обнялися. Разом подружжя продовжило готувати романтичну вечерю, розуміючи, що після стількох років їм, як і раніше, є чим захоплюватися один в одному.
