Так вийшло, що за півроку до свого весілля брат почав шукати на роботі справедливості і зрештою зовсім залишився без роботи. Винаймати квартиру він, природно, більше не міг, тому й переїхав назад до мене – до батьківської квартири. І тут почалися нестримні ”веселощі”! Поки я пропадала на роботі, у нашій квартирі організовувалися вечірки. Знищувалася вся їжа, бар був розорений, сигари викурені. Пам’ятаю, приїжджаю я з відрядження, заходжу додому, а на дивані спить мужик років 45. – Це хто такий? -Тихіше! – Показує мені пальцем брат – Розбудиш! – А чому від нього смердить? Цього разу у фікус, мій улюблений фікус, чийсь щедрий зад навалив добрив. Взагалі, я людина спокійна, але тут у будь-кого дах знесло б. Чоловіка зрештою розбудили та вигнали, хто це був – досі залишається загадкою. Брат після скандалу став поводитися тихіше. А я через місяць поїхала у тривале відрядження. Якось повертаюся додому, думаю ”Будинок, любий мій будинок, зараз ляжу у ванну” – намагаюся відчинити двері і розумію, що замкнено зсередини. Дзвоню.
– Хто там? – Запитує жіночий голос. – Це господиня квартири, відчиняй двері швидко! – Яка ще господиня? Ми тут живемо, а ну пішла звідси геть! Дзвоню братові, чую якесь нявкання, в результаті двері відчиняються. Заходжу і бачу заспану дівчину в маминому халаті та моїх капцях. – А ви хто така? – Запитує мамзель. – Я – це вона! – показую пальцем на свій портрет, що висів у залі. – Вона ж на тому світі! – ця дурна телиця робить великі очі. – Ти під чимось? Ану, давай, одягайся і забирайся, немає в мене настрою. – Я нікуди не піду! Я тут живу! І доки не прийде Антон, я нікуди не піду! І тут я розумію, що у квартирі не просто зупинилася, а вже повноцінно живе стороння людина. Якісь керамічні кішки, кілька мереживних серветок, бабські журнали… Дзвоню Антону, він благає не лаятись, мовляв, уже їде і все пояснить. У ході подальших пояснень я дізналася, що це його нова дівчина із села, її звати Катя.
Виявляється, вона мешкає у нас уже 10 днів. Антон навіть звик до котлет і пирогів. – Це ж наша спільна квартира! Нічого такого, якщо я житиму з Катею! Маю право! -Маєш, але є одне “але”: ти не працюєш і живеш за мій рахунок! Ти мій брат, гаразд, але чому я повинна утримувати її? – Я шукаю роботу, вже на співбесіду ходив! – Я не проти ваших зустрічей, але якого біса вона тут живе? – У неї важка ситуація у житті! Справді, квартира батьків – це спільне майно, навіть незважаючи на те, що оформлено воно було повністю на мене. Але я все одно не могла виставити Антона. І тому вирішила, мовляв, поживемо-побачимо. Невдовзі я помітила, що зникла частина одягу. Виявляється, Катя відправила її в село сестрі, тому що думала, що я вже на тому світі, а своє тіло заштовхати в мій 40-й розмір вона ніяк не змогла б. Благо, забрала лише старий одяг, а нормальний одяг не чіпала. Брат роботу не знайшов.
Її грошові запаси стали виснажуватися. Фінансувати молоду сім’ю в мене не було жодного бажання, тому снідала, обідала та вечеряла я на роботі. А додому вирішила не купувати ні грама продуктів. Коли у квартирі стало вже нестерпно, Катя вирішила поговорити зі мною: -Чому ти не купуєш продукти? -Не бачу сенсу, я не їм дома. -Але ти живеш за наш рахунок! – випалила Катерина. – У чому це виявляється? Рахунки за комуналку я сама оплачую, харчуюсь окремо. – Я мию посуд і прибираю! Я тобі не служниця! – А я тобі не спонсор! Ви їсте з цього посуду, і миєте його в моїй посудомийці. Тобі давно час звідси забратися! Наступного ранку Катя знову мене “порадувала”: -Я вагітна! Ми хочемо жити окремо! – Вам допомогти речі зібрати? -Це тобі доведеться знайти інше житло!
– Я єдиний власник цього житла, тобі показати документи? Я можу викликати поліцію, вони і вагітну моментально виставлять звідси. – Я з тобою більше не розмовлятиму, нехай Антон вирішує! Антоша з промитими нареченою мізками почав закипати і нести нісенітницю про цінності сім’ї та моєї совісті. Я порадилася з юристами та вирішила продати квартиру, потім розділити гроші на двох. За тиждень ми з фікусом переїхали до нової квартири. А Антон зі своєю часткою та новою дружиною вирушив у маленьке шахтарське містечко на батьківщину Каті. Там він швидко знайшов роботу на шахті. Частина грошей пішла родичам Каті на погашення багатьох кредитів, залишок суми – на перший внесок іпотеки. Мене на весілля так і не запросили.
