Дітей у мене троє. Молодшій доньці 2,5 рочки, найстаршому синові – 12, між ними ще одна дочка 6 років. Чоловік завжди хотів велику сім’ю. Я не працюю. Точніше, підробляю віддалено, з дому, виключно в своїх інтересах. Чоловік у нас годувальник, забезпечує сім’ю. Якби я сумнівалася в тому, що він потягне трьох дітей, не народила б ні за що. Днями пішла в магазин докупити продуктів. Без потреби я ніде дітей з собою не тягаю. Старший син давно стежить за молодшими, я йому повністю довіряю, коли відлучаюся у справах. Дуже намагаюся виховувати дітей самостійними, особливо, сина. Щоб не були прив’язані до моєї спідниці.
Навіть середня дочка вже може сама собі омлет приготувати. Звичайно, під моїм наглядом. Сина навчила готувати кілька страв, правильно прасувати сорочки і штани. Так, ось, набрала в магазині візок продуктів. Стою спокійно. Підлітає ззаду тітка. З трьома дітьми. Саме тітка, інакше я сказати не можу – замучена, безформна і зла. У частку секунди я інтуїтивно відчула її агресію, і у мене думка промайнула, що зараз щось буде. Діти віку, як мої, тільки дівчинка старше, з нею поруч хлопчик років 5-6, і на руках у цієї тітки 2-річний карапуз. Вона його на підлогу спускає, а він кричить, щоб знову на руки взяли.
Тітка психує, бере під пахву, фиркає. Мало не збиваючи мене своїм візком і ущемляючи всією юрмою, нахабним тоном каже мені: “Жінка, пропустіть мене!». Трохи сторопівши, я питаю: – З чого я повинна вас пропускати? – Ви що, не бачите, я з дітьми, ви зобов’язані мене пропустити! – заявляє агресивним тоном тітка, поки її карапуз в заляпаний кофтині знову вислизає з рук на підлогу. – Бачу, але я теж мати трьох дітей, вони мене вдома чекають, я поспішаю, тому вибачте, своєю чергою, не поступлюся. – Так у вас совісті немає, дітей навіть не шкодуєте! – вже майже криком. – Я їх шкодую, тому залишаю вдома, а ось ви своїх явно не шкодуєте, змушуючи тягатися за собою по магазинах, – спокійно відповідаю я.
– Так як можна дітей одних вдома залишати, це ж небезпечно! – Не заспокоюється тітка. – Безпечно, якщо виховувати правильно і убезпечити свій будинок – на цьому я завершую діалог. Ох, чули б всі, що злітало за моєю спиною з вуст цієї тітки. Її охоронець уже з касиром заспокоювати почали. Мене ніхто дорікнути не посмів. Тим більше касирка мене в обличчя добре знає, і дітей моїх бачила. Отоварюваюся в цьому магазині регулярно. А я, можливо, навіть поступилася б їй своїм місцем, якби не цей нахабний тон типової «яжматері».
А потім такі жінки ображаються і на всіх форумах кричать, що їх не поважають і оскарбляють. Я теж мати, але чомусь мені в голову не приходило вважати, що якщо я зі своєї доброї волі народила трьох, то тепер мені всі навколо винні. Хіба мало які проблеми у людини, що стоїть переді мною в черзі. Може він поспішає до хворого близького або сам себе відчуває погано, може сильно втомився або у нього є важливіші справи. У будь-якому випадку, він зайняв своє місце чесно, нікого не чіпляючи.
Ніколи я не просила поступитися мені чергу, але було пару раз, коли молоді люди добровільно поступалися мені самі, за що я була дуже вдячна. Звичайно, я не маю права судити про те, кому, як і скільки дітей народжувати і народжувати взагалі. Але я вважаю, що якщо діти перетворюють тебе в замучену життям, злу і агресивну тітку, з претензією на перевагу перед іншими, то варто задуматися!
