Влітку Мар’яна, як завжди, приїхала в село, до своєї бабусі. Але на цей раз це був не просто відпустку. Все було як завжди, поки одного разу Марія Петрівна не підвернула ногу. Що сталося потім Мар’яна точно не очікувала Цього літа Мар’яна приїхала не просто до бабусі у відпустку, а назавжди.Закінчила коледж, отримала свою професію медсестри, вийшла заміж, а зараз. Йде з валізою спогадів і розбитим серцем за такою знайомою стежкою.Не так сталося, як гадалося. Хотіла щастя, а отримала «прекрасну» свекруха, трьох сестер чоловіка, дві собаки, три коти, поросят, кроликів, та ще й козу.
Електричкою треба було добиратися до лікарні на роботу, хоча там можна знайти віддушину, чуйне керівництво і вдячних пацієнтів.Після чергування знову повинна була повертатися до обов’язків служниці, яку тільки й чекали, щоб приготувала їжу, прибрала в будинку, повозитися з худобу.Чоловік в пошуках себе, знаходив лише друзів з випивкою і добре проводив час. А після того вже було не до роботи, яка обходила його стороною.Будинки ніхто не спілкувався, почути можна було лише лайка і докори.Цілий рік дівчина трималася за обіцянки чоловіка переїхати на знімну квартиру, знайти роботу і жити довго і щасливо. Але, марно: нічого не змінилося, і від палкої любові і сліду не залишилося.
Так все дістало, що хотілося тільки свободи від усього, навіть від міста! Тут Марія Петрівна підвернула ногу. Всі пазли збіглися – і рішення переїхати далося легко і невимушено.
Бабуся втішила:- Це все на щастя, а час вилікує рани.Клопоти у бабусі, теплі розмови, гаряча піч переконали Мар’яну, закрутили у вир нової сторінки життя.Кожні два дні вона водила бабусю в амбулаторію на огляд і перев’язку. На її доводи, що сама може зробити це вдома, бабуся заперечувала і казала, що не ввічливо так по відношенню до лікаря …
Згодом Мар’яна сама чекала того дня, щоб йти до лікаря, так з ним цікаво було. Бажання повернутися до роботи росло все більше і більше.Іван Олександрович, якому 40 років, завжди привітний, професіонал своєї справи, з вогником в очах.Якось він запросив дівчину допомогти йому в притулку для людей похилого віку, куди завжди їздив волонтером на вихідних.
Мар’яна відгукнулася з задоволенням. Таким чином їх спілкування продовжилося, а бабусина нога магічно зцілився і навіть не боліла. Внучка вже зрозуміла хитрий план бабусі, а та не заважала.Іван запропонував місце медсестри в лікарні: так вони стали бачитися щодня.На цей раз не було спалаху і дикої пристрасті, це було інше. Ніколи ще дівчина не відчувала себе в такій безпеці, спокої і впевненості. Мабуть, саме це називають зрілою любов’ю .Якось по-дитячому вони ховалися в куточках лікарні, щоб подарувати один одному поцілунки, але всіх навколо радувала ця романтична пара.
Згодом закохані тихенько розписалися в місцевому РАГСі, почали жити разом, а потім почали власну справу.
Відкрити притулок для людей похилого віку та для тварин в одному місці – було чудовою ідеєю. Бабусі і дідусі піклувалися про тварин, годували їх і мали чудове і корисне заняття.Це стало сімейною справою всього життя молодят і наступних поколінь .Так «амбулаторне» любов переросла в справжню історію.
