З віком Іван та Віра вдосконалювалися, знаходячи задоволення у своєму бездітному існуванні. Віра залишалася привабливою, але Іван втратив до неї інтерес. Він відчував, що їхня любов згасла: їм потрібні були тільки мир і повага. Після чергової невдалої спроби спокусити Івана Віра зрозуміла, що їхній роман закінчився. Якось Іван прийшов додому до запаху фрикадельок і поїв, поки Віра була в спальні. Та незабаром виявила, що чоловік навіть не помив руки. Засмучена його недотриманням правил гігієни та змінами у їхніх стосунках,
вона заплакала. Вона пам’ятала, як він мив посуд і чекав, поки вона подасть їжу, а потім робив компліменти та цілував її. Тепер все здавалося нудним та сумним. Віра поговорила з Іваном про його поведінку. Він вибачився, зізнавшись, що не зміг встояти перед запахом їжі. Наступного дня Віра погодилася зустрітися з подругами у кафе . Вона приготувала їжу для Івана і причепурилася, усвідомлюючи, що її гардероб застарів. Сусідка позичила їй сукню, і тільки тоді Віра відчула себе “королевою”. Її подруги, незважаючи на те, що були стрункішими, блідли в порівнянні з Вірою. Вони обговорили свої нещасливі стосунки, і Віра поділилася своїми труднощами.
Подруги заздрили її, здавалося б, люблячому чоловікові, який купував їй такі шикарні сукні. Повернувшись додому, Віра виявила, що Іван прибрався і приготував сюрприз. Після вечері він поцілував Віру, вибачився за свою колишню поведінку та висловив своє кохання. Наступного ранку Іван запитав Віру про її сукню, переконавши її купити таку саму і оновити свій гардероб. Тепер Віра дивилася на нього, відчуваючи змішані почуття. Але реальність день у день перемагала.
