Зі своєю свекрухою я була знайома ще до весілля. Ми часто зідзвонювалися і я думала, що вона хороша жінка. Весілля робити вона не допомагала, принесла тисячу гривень в конверті і просто дала синові в руки. А потім сказала, що ми будемо жити в бабусиній хаті, а не в її квартирі. Коли ми почали робити ремонт, вона кожен день приходила і давала нам різні вказівки. Постійно говорила: якщо вона дала нам житло, то і ремонт повинен бути по її примхам. Але найгірше було потім, коли я поговорила зі своїм чоловіком … Досить банальна ситуація сталася в родині Олі і Саші. У дружини не склалися стосунки з мамою чоловіка. А Саша, як не дивно, на сторону коханої жінки не встав, віддав перевагу думці мами. — З Тетяною Михайлівною я познайомилася ще задовго до нашої з Сашею весілля. Не можу сказати, що все з самого початку було погано. Навіть навпаки, вона була дуже добродушною, ми з нею часто зідзвонювалися і довго розмовляли.
Я раділа тому, що у мене буде така свекруха. Перший час після весілля теж було непогано. Свекруха весілля робити не допомагала, принесла тисячу гривень в конверті і просто дала в руки синові. Але перші «дзвіночки» з’явилися досить швидко, коли ми почали ремонт в будинку Сашиної бабусі, де нам дозволила пожити свекруха. Вона заявила, що раз ця квартира фактично належить їй, значить, і робити там ми повинні все так, як хоче вона. Це означало, що шпалери повинні були бути в квіточку, на підлозі лінолеум і меблі в стилі радянського союзу (такі, начебто, давно вже не роблять, але вона примудрялася знаходити). І це при всьому при тому, що ремонт був за наш рахунок. Мене це не влаштовувало, і я намагалася розмовляти з чоловіком з цього приводу, але він мене не підтримував, казав, що раз мама так хоче, то ми повинні слухатися: все одно краще так, ніж жити на орендованій квартирі. Після ремонту Тетяна Михайлівна завела «моду» приходити в наш (свій) будинок тоді, коли їй заманеться.
Вибачте, але не завжди у мене порядок такий, щоб приймати гостей. А ще, іноді, коли я ходжу вдома в коротенькому халаті, а тут приходить свекруха і починає вичитувати мене за якийсь там «сором». Я намагалася не сперечатися, просто мовчала, але періодично просила чоловіка поговорити з мамою. Він заперечливо хитав головою, пояснюючи мені, що яка б вона не була — вона його мати і критикувати її поведінку він не буде. У подібних ситуаціях позиція чоловіка дуже важлива. Так, йому складно розриватися між двома люблячими жінками, але варто все ж вибудувати певні пріоритети. — Через два роки такого життя у нас з Сашком народилася дитина. Тетяна Михайлівна все так же приходила в будь-який момент дня і ночі, але замість того, щоб допомогти з онуком, лаяла мене за неправильно випрасувані пелюшки, за памперси замість марлевих підгузників та інше.
Пішла від Саші я, коли синові виповнився рік. Тетяна Михайлівна заявила, що мені пора виходити на роботу, розпорядившись, що з онуком в цей час буде сидіти моя мама, яка, на хвилиночку, ще навіть не на пенсії — на відміну від свекрухи. Терпіння моє лопнуло. А найстрашніше було в тому, що Саша був згоден зі своєю матір’ю. У них там склалася якась цікава теорія, що раз ми живемо в квартирі свекрухи, значить, сидіти з онуком повинна моя мама, допомагати дітям треба однаково! Маячня якась! Я подала на розлучення. Саша зробив пару боязких непереконливих спроб помиритися, але того, що я хотіла, я від нього не почула. Подумавши, я зрозуміла, що зберігати сім’ю сенсу немає, в ній все одно головною буде свекруха, а не мій коханий чоловік, а заміж я не за неї виходила. Мені, звичайно, прикро, боляче, але, думаю, так буде краще для всіх.
