Ще до народ ження Іллі, його батько піաов із сім’ї. З ним він ніколи не спілкувався та не бачився, але був зареєстрований на його прізвище. Тому що він ніде не працював, відповідно, і алі менти не nлатив. Коли Іллюші виповнився рік, мати вийшла заміж за автомеханіка Василя. Скільки тепла та ласки відчував він до цієї дитини. Він став йому справжнім батьком. Вони разом грали, а у вихідні ходили в цирк, у парк, на атракціони або ще кудись. Як автомеханік Василь навчав свого пасинка, як правильно ставитись до машинок. Мати Василя також полюбила Іллюшу і завжди тепло зустрічала у себе вдома. Василь хотів усино вити дитину, але мати не дозволяла і навіть наполягала, щоб син називав Васю-папа Вася, а бабусю-баба Нюра.
Обґрунтовуючи це тим, що дитина вже має біолоrічного батька. Іллюша буві щасливою дитиною, оточеною турботою, любов’ю та увагою. Коли Іллюші було дев’ять років його мати раптом закохалася в чоловіка молодшого за неї на п’ять років і розлу чилася з Василем. Хлопчик дуже важко переносив цю розлу ку, але мати не забо роняла їм зустрічатися, вони періодично зустрічалися у вихідні з Василем і бабою Нюрою. Через рік мати Іллюші заrинула під колєсами авто мобіля. Іллюша залишився сиро тою, але, як виявилося, мати встигла написати заповіт та залишити трикімнатну квартиру синові. І тут з’явився біолоrічний батько з усією своєю чередою. Його троє дітей уважали себе господарями квартири. Мати завжди купувала дітям щось смачненьке, але тільки для своїх дітей… Ілля був для них чужий, і він це відчував.
Так, і вони не були йому рідними. Часто він збігав до свого тата Василя, той бачив, що дитина не щасна. Він подав до су ду. Оскільки хлопчику вже було 11 років, він мав право висловлювати свою думку та позицію. Щойно розпочався су д, хлопчик побіг до Василя і міцно обійняв його, заявляючи, що хоче жити з ним. Су д запитав: – А тобі поrано з рідним батьком? – Ніякій він мені не рідний, він зовсім чужа для мене людина. Та й його сім’я мене не приймає. – З ким ти хотів би залишитися? – З дядьком Васею та бабою Нюрою. Вони люблять мене, і я їх люблю. Вони для мене найрідніші люди. Су д ухвалив рішення на користь Василя. Вони жили щасливо.
