Допомогли дочці та зятю купити машину, думали, що і вони нам допоможуть, коли буде потрібно. Але вони нам відповіли наха 1бством

ПОЛИТИКА

Ми з чоловіком завжди думали, що перед заміжжям маємо забезпечити нашу дочку всім: освітою, роботою та квартирою. Тому чоловік доньки отримав все у готовому вигляді. Вони жили непоrано. Але зять всіляко сkаржився на відсутність машини. Він свою продав перед весіллям, щоб сплатити витрати. А зараз він доїжджає до роботи автобусом, що не зовсім зручно. Тож вони з донькою вирішили збирати на машину. Але коли дочка заваrітніла, пішла в деkрет, а потім і наро дила, вони більше не могли собі дозволити відкладати навіть невелику суму. Ми з чоловіком вирішили на їхнє заощадження на машину додати своїх грошей. Таким чином, зробити їм подарунок до народ ження онуки. Зять був щасливим. Він сотні разів подякував нам і казав, що він у нашому розпорядженні. Можемо кликати, коли знадобиться допомога, і він неодмінно прийде.

Звичайно, ми дарували цей подарунок без задньої думки, але його допомога нам справді знадобилася. Ми мали перевезти деякі речі на дачу. Самі ми їдемо туди електричкою, але речі електричкою перевозити не зручно. Тож попросили у зятя. Він сказав, що зайнятий, бо поїхав до своїх батьків. Так ми почекали два тижні, а потім зрозуміли, що не дочекаємось допомоги; попросили сусіда, заплатили – і він нас відвіз. Але я висловила усі дочки.- Зачекайте. Він же вам не відмовив. Просто сказав, що йому не зручно. Могли б зачекати. Ви самі вирішили попросити у сусіда, самі й обра зилися. Але ж ми чекали, цілих два тижні. Скоро літо скінчиться, скільки нам треба було чекати? Іншим разом ми попросили відвезти чоловіка додому, коли його виписали після перелому ноги.

Треба було тримати витягнуту ногу. Спочатку зять сказав, що має справи, а потім додав, що в такому становищі чоловік не помістився б. Ще кілька разів ми просили про допомогу, але щоразу отримували непряму відмову. Ми з ними спілкувалися, але вирішили більше не звертатися по допомогу. Незабаром вони приїхали до нас у гості. – Ми приїхали автобусом. З дитиною на громадському транспорті зовсім незручно. А таксі дуже дороге, дозволити собі не можемо, – казала донька. Чоловік її додав: — Так, машина зламалася, а взимку без машини ніяк. І дружину з дитиною не зможу кудись відвезти і знайомим не зможу допомогти. Він говорив так, ніби, коли машина була на ходу, помагав. Гидkо було слухати. Усю цю виставу вони влаштували лише для того, щоб ми дали їм грошей на ремонт машини. А ми й не збиралися. Нехай сплачує той, хто користується. Ми жодного разу не користувалися.