Я живу в іншому місті, племінник повинен був приїхати на обсте ження до ліkарні, на кілька днів, я запропонувала сестрі, що на період поки він обсте жуватиметься, нехай залишиться у мене. Просто, я приходжу додому пізно до 9, мене цілий день може не бути, тому ми навіть зав ажати один одному не будемо. Син сестри приїхав на ранок, я вже приготувала для нього зв’язку його особистих ключів, віддала йому і пішла на роботу. Увечері, коли я прийшла, вдома був ха ос: не митий посуд, розкидані його речі, самого його вдома не було, він пішов у кіно з друзями, потім сам сказав, він у дитинстві часто приїжджав до мене, ось у нього і друзі тут і були.
Я вирішила відразу не лая ти хлопця, підніму речі за ним, ну помию посуд, ну хлопець же дорослий, не тикати ж його, як кошеня. Але він не змінювався, я навіть сестрі зателефонувала, хотіла уточнити так акуратніше, коли він зворотне вже поїде. Вона мені на це як заявить не втішну для мене новину: -Ваня поїде, коли результати ана лізів прийдуть, але спочатку до ліkаря він має сходити, потім точно додому. Я вирішила знову потерпіти, ну думала ще кілька днів, але ха ос у будинку нікуди не подівся.
Жив як «бабусі на дачі» поїсть, поп’є і поспит і ще у дворі не вистачало, щоби у футбол грав для повної картини. Я одного разу, коли вже напекло, вирішила провести все-таки з ним розмову, думала зміниться, нічого не змінилося. Пройшов майже місяць дитину не могла його виrнати, і ось він сам поїхав – ана лізи прийшли, я зітхнула на повні груди. Але не тут було, мені через півроку дзвонить сестра, з новиною, що її син вирішив вступати до технікуму, а жити він хоче в моїй квартирі. От не знаю, як сказати сестрі і щоб вона ще не обра зилася, що жити з її несnравним сином, мені не дуже й хочеться.
