Син мій одружився шістнадцять років тому. Через два роки він розлу чився з дружиною з її вини. Але за ці два роки вони встигли завес ти дитину – доньку. Причиною розлу чення була зра да дружини. Син мій застукав її, коли раніше прийшов з роботи. Добре, що внучка в цей час була в мене. На суді вони про це не сказали, просто не зійшлися характерами. Знаєте, що було дивне: після цього мій син не хотів відпускати дружину, мовляв, любить її. Але вона у свою чергу була дуже рада. Вона ж любить, виявляється, іншого. Після розлу чення син щодня бачився із донькою. Він купував їй подарунки, по поліклініках водив, гуляв та грав разом з нею. А мати що? Вона ходила на побачення, залишивши дитину на нас. А потім взагалі подала на алі менти.
Обґрунтувала вона тим, що вона не працює, і їй потрібні гроші для утримання дитини. Якось вона на вихідні віддала внучку нам і сказала, що забере її у понеділок. Але вона не прийшла ні у понеділок, ні у вівторок. За кілька днів зателефонувала нам і сказала, що знайшла роботу, і робота закінчується о першій годині ночі. Тому вона має залишити внучку нам, щоб змогла зібрати гроші та знайти хорошу квартиру. Так і минуло майже десять років, внучку, як і раніше, виховую я. Мама її іноді з’являється чи дзвонить. Донька її іноді й не впізнає. Вони не мають жодного зв’язку, як чужі люди. Алі менти вона отримує, щоправда, не знаю навіщо.
Але ось у чому питання. Внучку виховую я. Син мій також не займається нею. Він став дуже сильно випивати. На роботу ходить, але ніхто не знає, чи пустять його там і далі працювати, чи ні. Двічі він хотів побудувати особисте життя, але нічим добрим це не закінчилося. Так ось онука зростає, вже й витрати зростають. Мало всього цього вона вже не слухається мене. Зі школи дуже часто дзвонять. Вона багато почала пропускати уроки. Іноді я відчуваю запах цигарок. Розмови не допомагають. Я не хочу, щоб вона наробила дур ниць. Вона не розуміє факту того, що я хво рію. У мене інвал ідність, дуже багато грошей ми витрачаємо на ліkи, а вона потребує і вимагає. Ось зараз не знаю, як вчинити: у неї нікчемні батьки. Якщо вона і до мене не прислухається, то все це закінчиться дуже поrано.
