Незабаром ми одружилися. З першого дня спільного життя Борис почав дорікати мені за непотрібні витрати. Він вичитував мене за кожну витрачену копійку. Перевіряв чеки із магазинів. До речі, це було його улюблене заняття. Пам’ятаю випадок, коли я йому сказала

ПОЛИТИКА

Мені було 56 років, коли я зустріла Борю. Ми тоді сподобалися один одному, все в нас було добре. Я вже 15 років як була в розлу ченні, досить довго не вступала в жодні стосунки — а тут він. Борис, після стількох років моєї самотності, здався мені чоловіком порядним, із серйозними намірами. На другий місяць наших зустрічей Боря запропонував мені з’їхатися. Я довго думала над його пропозицією, у результаті висунула йому вигіднішу пропозицію. Покликала Бориса жити до себе. Але через тиждень спільного життя я дуже поաкодувала про своє рішення.

У мене дуже щіьний графік роботи на заводі. На відміну від свого співмешканця, я йшла з дому рано, а приходила пізно. Але незважаючи на свою зайнятість, все господарство було на мені. Прибирання, прання, прасування та готування. Рабиня Ізаура. Я часом навіть у неділю вночі вставала і готувала, приходила після роботи в понеділок, а замість вечері — порожня каструля і гора посуду. Щоранку в мене був день бабака. Я ніби йшла з однієї роботи і приходила на іншу. Боря тільки-но перекочувався з дивана на ліжко і бігав на кухню поїсти.

Я якось попросила його мені допомогти, прибрати за собою зі столу, а він мені у відповідь: -Це не чоловіча справа. Поки що я продовжувала терпіти його витівки. Можна сказати, орала на нього ці півмісяця. Останнім було те, що я попросила його викинути сміття. -Ти чого, жінко, постійно обов’язки роздаєш? Я тут гість! От і стався до мене як до почесного гостя. Після цих слів я виставила Бориса за двері. Ось так я прожила разом із чоловіком цілих півмісяця. Вистачило по горло, повторювати своїх nомилок більше не буду! Жити з таким утриманцем невдячним я більше не буду.