З моїм чоловіком ми познайомилися в інтернеті, на сайті знайомств. Коли зустрілися, я зрозуміла, що він блищить не тільки своєю красою, але і розумом теж. А його почуття гумору-то окрема історія. Ми одружилися через п’ять місяців після знайомства. Потихеньку облаштовували наше життя. Через рік я заваrітніла. У нас наро дилися двійнята. Мені було важко, тому що ростила я їх одна. Чоловік допомагав, звичайно. Але з боку його рідних допомоги не було. З нашими родичами ми зустрічалися рідко, зі свята в свято. Через деякий час ми з чоловіком вирішили, що нам двом потрібен відпочинок.
Без дітей. Нам потрібно було поліпшити наші відносини. Вирішили просити допомогу у свекрухи. Вона насилу, але погодилася… Ми дали їй гроші, все необхідне для дітей, детально розповіли все і поїхали на відпочинок. Для нас з чоловіком ці 15 днів були райськими. Як тільки прилетіли, відразу поїхали за дітьми, дуже сумували за ними. Діти майже відразу почали розповідати, як пройшли ці дні. Як з’ясувалося, свекруха з ними взагалі не грала, майже не годувала. Вони тільки й робили, що допомагали бабусі з домашніми справами.
Ми з чоловіком були в шоці. Адже не просто так ми залишили стільки грошей на розваги та харчування дітей. А в результаті – таке. Коли поговорили зі свекрухою, вона зізналася, що гроші залишила собі, як моральну компенсацію. А діти наші, на її думку, ні в чому не потребували, були ситі, одягнені нормально, провели гарний час з бабусею. Я просто в шоці. Як можна так чинити з онуками? Цей випадок став для мене уроком. Більше ніколи в житті не залишу дітей родичам. Мені така допомога не потрібна.
