Я була одружена вісім років, але вже п’ятий рік, як я розлу чена. Наш шлюб був зовсім непоrаним, ми купили квартиру, виховували дочку, якій до моменту розлу чення було 4. Весь цей час свекруха намагалася перешкодити нашому шлюбу, наприклад, чіплялася до несмачної їжі, чистоті квартири або говорила, що дочка росте невихованою. Останнє озвучувати їй подобалося по-особливому. Але я дала їй зрозуміти, хто в домі господар. Ну … я просила Марка, чоловіка, розібратися з цим. У такі моменти вона зазвичай заспокоювалася, але ці kонфлікти були щоденними, і я просто не могла так жити вічно. Незважаючи на це, як би дивно це не звучало, ми з чоловіком любили один одного.
Мій чоловік дуже любив нашу дочку і з радістю брав участь в її вихованні. Ну, а дочка в свою чергу вере дувала, мовляв, хоче побачити батька. Марк забирав Таню з садка, після чого купував їй морозива, грав з нею на майданчику, і потім вони разом йшли додому. Щоб я не відчувала себе обділеною, вони купували мені всяких солодощів, а поки вони гуляли, у мене з’являлася вільна хвилинка на прибирання будинку. Ідеальна сім’я, здавалося б. Але все сталося раптово. Провал на роботі, щоденні kонфлікти, та й, пробачте, всяка пристрасть пропала. Але найбільшу роль в нашому розлу ченні зіграла свекруха. Дочка її, бачте, розлу чилася, ось і вирішила на нас все виплеснути.
І найгірше – це те, що у неї це вийшло. Вона весь день читала моралі про те, яка у неї господарська дочка і про те, що я не ціную її сина: – Або ти перестанеш влаштовувати kонфлікти зі мною кожен божий день, або я просто піду з цього будинку! Користуючись тим, що Марка немає вдома, вона відповіла: – Йди. Нам твій відхід тільки на користь. Далі розділ майна, су ди і всяке таке… тільки через рік після розлу чення моє життя почало потихеньку налагоджуватися. Я купила квартирку на околиці міста, дочка часто зустрічається з Марком. Розлу чення пішло нам тільки на користь. Адже від правильних рішень часто буває нелегко.
