З чоловіком ми одружилися сорок два роки тому. У нас дві дочки. Все наше спільне життя ми прожили, думаючи про них, щоб їм було добре, затишно, щоб вони були щасливі. Ось тільки недавно зрозуміла, що не треба було так старатися. Діти наші ходили в одну з кращих шкіл нашого міста. Ми з чоловіком всіляко намагалися підтримувати їх у всьому, дати їм все можливе. Так, платили нам мало, бо працювали на заводі, заощадити у нас не виходило, але те, що стосувалося дітей, ми робили найкращим чином. Після школи наші витрати збільшилися. Обидві доньки вступили до вузу, а потім вийшли вдало заміж. Наро дили вони нам онуків, і тут почалася інша історія. Моя молодша дочка хотіла вийти з деkрету раніше, ніж потрібно було.
Так як онукові не було ще три рочки, вона вирішила, що я догляну за ним, поки вона буде на роботі. Старша дочка народила після молодшої, але за допомогою завжди зверталася. Тоді працювали і я, і чоловік. Але пенсію теж вже отримували. Просто через те, що за всі ці роки ми жодного разу не поїхали відпочивати, вирішили, що якщо обидва будемо працювати, то сума швидше набереться. Плани наші впали, коли молодша звернулася до нас з проханням сидіти з її сином. Тоді вирішили, що чоловік буде працювати і отримувати nенсію, а я постараюся накопичити з моєї пенсії. Нещодавно по мер мій чоловік. Все сталося раптово. Він пішов на роботу, по дорозі йому стало поrано.
Мені було нестерпно бо ляче. Адже жили разом 42 роки, стільки всього бачили в нашому житті. Дочки теж сумували за батьком, але швидко зібралися і продовжили своє життя, адже у них вже свої сім’ї і тур боти. Ось після сме рті чоловіка моє здоров’я поrіршилося. Пен сію мою вистачало тільки на мої ліkи. За комунальні послуги та інше я не змогла б платити. Вирішила попросити у дочок купувати для мене ліkи, з іншим впоралася б сама. Молодша моя сказала, що у неї немає грошей на даний момент, а старша зробила вигляд, що не чує. Зараз мені дуже неприємно і бо ляче. Як вони можуть вчинити зі мною так після всього, що ми для них зробили?
