Ми з моєю дружиною познайомилися випадково. Це було на дні народженні дружини нашого з нею спільного друга. Вона мені відразу сподобалася. Елегантна, красива жінка мене зачарувала. Але я навіть не наважився до неї підійти щоб почати розмову. І якщо наше знайомство було випадковим, то через рік доля нас знову звела. І я вирішив, що не упущу цей шанс. Вона сиділа в кафе, куди я заскочив випити кави.
Підійшов, перемовились і вирішили разом сісти випити кави. Слово за слово – і так ми розговорилися аж цілих 2 години. Потім, ми обмінялися номерами і частенько телефонували. Виявилося, що у нас з нею багато спільних тем для розмови. І кожен раз ми не могли зупинитися. Через тиждень ми вже стали зустрічатися. А через рік вирішили одружитися. Всі нас відмовляли, говорили, що це погана ідея, що ми розважимося і втомимося один від одного.
Що це зараз нам удвох цікаво, а коли їй буде за 60, і вона захоче спокою, то мені буде 40 і я буду в розквіті сил. Може бути, ІНШИХ це і б виводило з себе, а ми з нею намагалися не звертати на всякі дурні закиди уваги. Ой, та, були навіть думки, що я з нею заради її грошей. Але це все дурні стереотипи, які ніякого відношення до нас не мали. Адже ми обидва заробляли середньо, але нам цього було достатньо, щоб проживати разом щасливе життя. Де все на взаємній довірі і любові.
