Коли теща дізналася про мою мотороաної алерrії на тварин, завела собі самого пухнастого кошеня на світі. Я знаю чого вона хоче досягти

ПОЛИТИКА

Потягавшись з дружиною 2 роки по знімних будинках, ми вирішили на час переїхати до моєї тещі, відповідно, мами дружини, і тим часом збирати грошенят на початковий внесок на іпотеку. Все б нічого, але з перших же днів життя з тещею я помітив, що вона мене, м’яко кажучи, недолюблює. А до такого висновку я прийшов, проаналізувавши її поведінку. Теща може розбудити нас в 6 в єдиний вихідний з криками, мовляв я зжер останній шматок пирога, який вона залишила собі на сніданок. Такого, звичайно, не було. Ми взагалі домовлялися не користуватися продуктами один одного. У холодильнику у нас навіть були окремі полиці, але тещі було без різниці. Потім ранні підйоми їй набридли, і теща вирішила і ввечері нас напружити, щоб ми не розслабилися.

З цими цілями вона щовечора грала з нами в «потеряшку» перед сном: заходила до нас без стуку і шукала щось неіснуюче. Ми з дружиною намагалися ставитися до витівок тещі з гумором. Жили з розумінням, що через 2 роки такого пеkельного співжиття, у нас буде власна квартира в хорошому районі. Щоб вирішити вищезгадані питання, під напором тещі ми навіть купили їй окремий холодильник, до якого нам було заборонено доторкатися. А потім ми поставили на наших дверях маленький замочок, щоб теща у нас нічого не втрачала. Здавалося б, все, живи і радій, але тещі не вистачало інтрижки. Вона випадково дізналася, що у мене є алергія на шерсть тварин і завела собі, звичайно ж, кошеня, притому самого пухнастого з усіх існуючих.

Я нічого проти цієї грудки щастя не маю, але від його присутності в будинку мені стає ох, як недобре. Одного разу дружина не стрималася і сказала своїй мамі, мовляв, та навмисне привела в будинок кошеня, щоб напаскудити мені, але та відмахнулася тим, що вона врятувала бідного звірка від вуличних собак, і, якщо вона його вижене, той не виживе. Ага, звичайно, за такого породистого хлопця їй чимало, напевно, довелося заплатити… знайшла вона … а ми їй повірили. Я пропонував їй знайти хороших господарів для кошеня, але вона сказала, що вже прив’язалася до нього, бачте… і що мені робити – розуму не докладу.