Була в мене одна знайома сім’я. Чоловік із дружиною та дві дитини. Проживали вони у батьків дружини. Їх це не влаштовувало, але подітися не було куди. Натомість Кирилу з Анею було зручно. Можна було лишити дітей на бабусю з дідусем. Брат Ані винаймав квартиру, жив окремо. Із сестрою не сва рилися, незважаючи на те, що вона всю батьківську хату зайняла. Все було тихо та спокійно. З життя пішла бабуся Ані та Сергія. Вона залишила спадщину онучці. Квартира в центрі міста, рахунок у банку з великою сумою грошей. Таке буває лише у фільмах. Аня єдина, хто змогла знайти підхід до бабусі, вона знала, як треба поводитися.
Ось тому родичка залишила все їй. Уся сім’я була рада новинам. Нарешті донька зі своєю родиною з’їде. Батьки змушували Аню допомогти Сергію, адже він весь цей час бігає по знімних кутах. Кирило, звичайно, хотів залишити все собі, нібито думав про майбутнє. Дівчина вирішила продати трикімнатну квартиру та купити дві однокімнатні. Оформити майно на дітей, щоб у кожного була підтримка у щасливому майбутньому. А доки вони підростуть, можна буде здавати в оренду. Кошти з рахунку Аня хотіла вкласти в іпотеку.
Всі інші не були згодні з дівчиною, але спадкоємиця мала право прийняти рішення самостійно. Кожен від неї щось вимагав. Батьки — машину та путівку на море, чоловік хотів бути співспадкоємцем, брат теж квартиру хотів. Кожен намагався маніпулювати нею. Кирило погрожував розлученням, Сергій перестав говорити. Дівчина, зрештою, здала бабусину квартиру в оренду. У неї був найвищий дохід у сім’ї, незважаючи на те, що Аня у декреті. З чоловіком розлу чились, з братом спілкуватися перестали. Батьки ухвалили рішення дочки, вона була гідна цієї спадщини. Так і зруйнувалася міцна та щаслива родина. А все через якусь квартиру.
