– Тату, мами вже півроку немає з нами, а ти ніяк не можеш взяти себе в руки! – Сказав син, подивившись на n’яного батька. Слідом зайшла невістка: -Іване Івановичу, у ванній жахливий запах, якщо не можете випрати, не потрібно замочувати одяг. До речі, давайте не забуватимемо, навіщо прийшли. Ми з Ванею поговорили і вирішили, що краще продати наші квартири та купити спільну квартиру . Житимемо разом, ми зможемо доглядати вас. – Справді, пап. Тобі потрібний догляд. Так буде найкраще для всіх. – Моя дружина недаремно тебе недолюблювала. Навіщо тобі велика квартира? Катя, ти не збираєшся народжувати дітей. Що робитимеш з великою квартирою? Ваня, ти будь обережний , вона просто хоче тебе обібрати. Візьме все, що хоче й кине тебе! Ідіть! Чи не цікаві мені ваші рішення! – гаркнув Іван Іванович. Син із дружиною пішли. Іван Іванович глянув на фотографію дружини, що стояла на комоді.
– Милонько, вони хочуть, щоб я продав усе, що ми з тобою будували! Вони хочуть продати все, заради чого ми жили з тобою. Кожна деталь будинку має свою історію, а вони хочуть продати. Рано ти пішла від мене. Минуло кілька місяців. Іван Іванович йшов за черговою пляшкою алкоrолю, але різко зупинився. Він побачив свою дружину. Жінка сідала до автобуса. Забувши про все, він помчав за нею і встиг заскочити до автобуса. – Люба, стій! Жінка, здивувавшись, обернулася. Вона спитала: – Ви звертаєтесь до мене? Вона була дуже схожа на Мілу, але була трохи молодшою. – Звичайно, Міла, ти ж моя дружина! – Боюся, що ви обізналися. Вона поспішила відійти подалі. Іван усміхався, він був упевнений, що зустрів Мілу, але вона вдала, що не згадала його.
Того дня він ніби прокинувся, помітивши, на що його перетворило rоре. Іван вирішив взяти себе до рук. Він привів себе в пристойний вигляд, зробив прибирання і став чатувати на жінку біля під’їзду. Вона, помітивши його, дуже зляkалася. – Ви стежите за мною? Я не ваша дружина! Оу , жовті тюльпани мої улюблені квіти. Звідки ви впізнали? – Я все про тебе знаю. Ти любиш ромашковий чай та сукні рожевого кольору. Жінка дуже здивувалася і запросила його в гості, щоби розібратися в дивній ситуації. Вони розмовляли. Інна була копією дружини, але була молодша на шість років. Іван не звертав увагу на цю різницю.
Вона була розлу чена, і дітей не було, жила сама. Вона винаймала квартиру і мала фінансові проблеми. Іван, дізнавшись про тру днощі, запропонував пожити в нього. – Не бій ся, я не вимагаю нічого натомість. Інна погодилася. Вони почали жити разом. Коли у них гостювала Катя, Іван Іванович підслухав дивну розмову. – Я заплатила тобі, щоб ти його звела в психліkарню , а не в сім’ю грала! – обурю валася Катя. – Я поверну вам гроші і не хочу на вас працювати. Я люблю його, розумієте? Виявилося, що Катя винайняла Інну, хотіла свекра зжити з квартири. Все йшло за планом, але потім Інна закохалася. Іван Іванович не змінив свого ставлення, почувши розмову. Він знайшов з Інною щастя.
