Наша сім’я дуже начитана, інтелігентна. Ми всі завжди поважали один одного. Кожен раз, коли ухвалювали якесь рішення, обговорювали всі разом. Перед тим, як щось сказати, думали 100 разів. З моїм братом було все по-іншому. Він ображав, кого хотів, робив, що хотів, і жив, як хотів. Незабаром він знайшов собі дружину, таку ж, як він. Вони постійно сва рилися, обзи вали один одного. Брат знущався над дружиною, що вона товста, а дружина знущалася над братом, що той невисокого зросту. Ніколи не розуміла такі відносини. Створили сім’ю. Як можна так поводитися один з одним? Найстрааніше те, що це бачили їхні діти.
У них троє синів підліткового віку. Вік і так складний. Вони й ще живуть в такій сім’ї. Через стільки років брат з дружиною вирішили наро дити ще одну дитину. Коли невістка наро дила, вона стала rірше дия вола. Дитина у неї на руках постійно nлакала. Вона зривала своє зло на старших синів. Навіть якщо сини були ідеальними, вона все одно кричала на них. Одного разу я пішла до них у гості. Дитина як завжди nлакала. Я взяла його на руки, і він одразу ж заспокоївся. Провела з дитиною півтори години, і він ні разу не заnлакав.
Коли брат побачив, що дитині зі мною спокійно, він запропонував мені взяти до себе його на виховання на 3 роки, а потім повернути, коли він уже не буде nлакати. Від цієї пропозиції я просто була в աоці. Він з такою легкістю зробив мені таку пропозицію, як ніби віддавав мені не власну дитину, а котика чи собачку. Я сказала братові, що не збираюся виховувати дитину, і вони повинні самі навчитися нормально ставитися до своїх дітей і один до одного в першу чергу. Брат і невістка обра зилися на мене. А я зовсім перестала з ними спілкуватися. Я спілкувалася тільки зі старшими синами. Мені дуже прикро, що хлопчики живуть в такій обстановці.