Ніколи б не подумала, що можу опинитися в числі тих дівчат, які змушені виховувати свою дитину без допомоги коханого чоловіка. Коли я дізналася, що ваrітна, я була неймовірно рада, і навіть подумати не могла, що, через деякий час я опинюся одна. Я не звинувачую його, адже почасти це і моя помилка теж. Мої рідні часто говорили, мовляв, до весілля ніяких дітей, але я, як kлінічна ідіотkа, не послухала їх і зробила гіршу помилку в своєму житті.
Через деякий час, після того як він пішов, від мене відвернулися всі мої друзі чоловічої статі, дізнавшись, що зі мною сталося. А друзі мого хлопця, з якими ми проводили всі вихідні, на вулиці відводили погляд і ігнорували мою присутність. Але ж через цей ст рес стра ждає і сама дитина. У мене просто не залишається енергії і бажання доглядати або хоча б пограти з ним. Мої подруги теж розділилися на два табори.
Одні кажуть, що я сама винна в своєму становищі, що вони попереджали і не будуть мені допомагати. А інші, навпаки, активно пропонували мені свою допомогу в догляді за дитиною, за що я їм шалено вдячна. Моїй дитині вже 3. Скоро він піде в садок. Начебто, рани повинні були затягнутися, але, ні. Осад в мені ще залишився. Мій хлопець говорив, що зробить мене найщасливішою на світі, а за фактом він залишив мені такий шрам на серці, який ніколи не перестане кровоточити.
