Мені ніколи не подобалося, коли люди обговорювали своє життя з іншими. Але сьогодні я в такій ситуації. Я зрозуміла, що зараз молодь дуже хитра, думає лише про свої насолоди. Вони навіть не розуміють, що нічого не створюється просто так. Вони не цінують, що ти для них робиш. Ось моя історія. Наша сім’я досить забезпечена. Ми живемо в коханні та злагоді. Ми з чоловіком все життя працювали, щоб наша єдина дочка нічого не потребувала. Ми її всім забезпечили, навчили усьому. Вона єдина надія та радість у нашому житті.
І ось настав час видати нашу доньку заміж. Наш зять був із бідної родини, ми це знали з самого початку. На прохання доньки ми взяли на себе усі весільні витрати. Ми знали, що зять не зможе цього зробити. Ми з чоловіком купили їм квартиру у подарунок на весілля. Квартира була у дуже хорошому районі, але в ній не було ремонту. Думали, що на гроші, виручені на весіллі, молоді її відремонтують. Після весілля наречені жили у своїй новій квартирі, але ремонт вони так і не зробили. На виручені гроші купили зятю машину. Ці гроші здебільшого подарували мої родичі.
Виходить, ми купили ще й машину для мого зятя. Я спитала, чому у квартирі не роблять ремонт. Зять сказав, що вона йому не належить. Коли квартира буде оформлена на його ім’я, тоді він і зробить ремонт. Моя дочка все це чула, але нічого не сказала. Іншими словами, виходить, що ми дбаємо про її майбутнє, а вона стоїть і нічого не говорить. Я нічого не сказала, побоялася, що вони можуть посва ритися через мене. Я зараз не розмовляю зі своїм зятем. І поки що не збираюся говорити з дочкою теж. Чесно кажучи, наша дочка не виправдала наші надії…
