Саша був дуже чуйним, добрим, активним і веселим хлопчиком. Тільки його доля з самого початку склалася не найкращим чином. Батьки потрапили в автоkатастрофу, коли йому і року не було. Родичі відмовилися брати відповідальність, тому малюк опинився в дитя чому будинку. Красивого, чуйного хлопчика відразу помітили і уси новили. З першими прийомними батьками Саша прожив чотири роки. Він їх називав виключно мамою і татом. Коли Саші виповнилося п’ять, батьки посадили його за стіл і розповіли, що у мами буде малюк, тому відтепер він їм не потрібен. Саша nлакав, просив не віддавати його нікуди.
Але дитячі сльо зи не вплинули на рішення дорослих. Опинившись в дитя чому будинку, хлопчик грів надію, що його знову коли-небудь заберуть. І це сталося! Правда, тривало недовго. Другі батьки його повернули, поскаржившись на те, що він невихований. Всі працівники дитя чого будинку дуже здивувалися, адже за ним ніколи не спостерігалося поганої поведінки. Він просто попросив нову “маму” про смажену картоплю, бо каша була несмачна, а вона на нього розлю тилася. Після третього разу Саша замкнувся в собі, став дуже тихим, цурався людей. Вихователі його не впізнавали.
Його ще один раз забрали, але повернули через замкнутість. Після цього працівники дитя чого будинку перестали пропонувати уси новити конкретно його, бо боя лися, що у дитини і так через всі ці спроби nсихологічна тра вма. У сьомому класі у Саші з’явився справжній друг. Рома був дуже хорошим, з ним Саша міг бути собою. Його мама стала часто запрошувати Сашу до себе. Хлопчик її зацікавив. Дізнавшись про його долю, вона була здивована. З часом вона прив’язалася до нього і вирішила забрати. Цього разу його взяли назавжди. Але ж він думав, що цього ніколи не станеться. Ольга стала для нього справжнісінькою мамою.
