Анжела була заміжня вже п’ятий рік. Доньці було чотири. Жили вони дуже забезпечено, нічого не потребували. У Анжели та чоловіка була хороша зарплата, та ще й мама Анжели їм активно допомагала грошима. Якось у ліkарні Анжела зіштовхнулася зі своєю колишньою однокласницею. Раніше вони добре дружили, але потім їх шляхи розійшлися. Вони сиділи в черзі і розмовляли. у Юлі теж була донька, але на два роки молодша за Соню. Молоді мами дійшли до обговорення цін на дитячий одяг.
Юля скаржилася на те, що все надто дорого, і вони не можуть з чоловіком знайти дитині гідний одяг за нормальною доступною ціною. Тут Анжела згадала, що в неї без діла вдома валяється комбінезон. Він дорогий, від відомої марки, Соня його всього кілька разів за сезон надягла, а потім він став їй малий. Анжела запропонувала подарувати його. Юля дуже зраділа: -Ти серйозно? Тобі не шкода?
-Та ні, просто ти знай, що там є маленька цятка від пюре. Так і не змогла його відіпрати! -Та це дрібниці. Юля забрала комбінезон. За рік у Анжели народився син. Коли дитині було півроку, у сім’ї почалися фінансові проблеми. Анжелу звільнили, мати її захво ріла, поступово всі сімейні нагромадження пішли на ліkування матері. Анжела ніколи раніше не брала для дитини ношене. Але в цей період охоче взяла від сусідки пакунки з одягом. А там виявився той самий комбінезон, який вона колись подарувала Юлі. Добро повертається.
