Коли я чув подібні історії, то думав, що рідко з ким може таке трапитися, ну не можуть люди бути настільки наха бними. Але як то кажуть, поки з тобою таке не станеться, не повіриш. Ми з сином поверталися із відпустки. Квитки ми купили заздалегідь, я одразу купив туди й назад. Я взяв собі місце на нижній полиці, а синові на верхній. Спеціально брав так, щоб нікому не заважати, то ми зможемо спокійно сидіти на моїй полиці, а коли відпочиватимемо, син підніметься до себе. Ми вже влаштувалися, наче все було добре. Я вирішив піти за чаєм до провідниці, проте, повернувшись, я виявив жінку похилого віку на своєму місці.
Вона з донькою сіли на останній зупинці і одразу вирішили зручно влаштуватися. Дочка зухвалим тоном почала мені наkазувати. Чомусь я повинен був поступитися їй своїм місцем, при цьому, що вона не збиралася поступитися своїм місцем своєї матері. Коли я почав обурю ватися, чому я повинен їй поступитися своєю полицею, коли вона сама може поступитися своїй матері своє місце. Вона почала kричати і обзи вати мене наха бним та неkультурним. Я викликав провідницю, щоб вирішити це питання. Провідниця теж стала мене вмовляти поступитися місцем літній жінці.
Коли я їй пояснив ситуацію, вона все одно не змогла з нею нормально поговорити, бо та kричала і обзи валась як шевець. Я провідниці відразу ж сказав, що своє місце за жодної умови не збираюся поступитися. У результаті знайшовся хлопець у сусідньому купе, який поступився своїм місцем бабусі. Ледве вдалося заспокоїти цю зухвалу жінку, у якої мало не піна виступала біля рота. -Тату, як ти міг не здатися і витримати такий тиск? Я не витримав би і здався. -Бо, синку, треба розрізняти, коли дійсно людям потрібна допомога, а коли люди просто хочуть використати тебе і тиснути на твої почуття. З такими людьми треба говорити на їх мові .
