Погане ставлення бабусі до онуків – явище дуже рідкісне, адже немає в цьому світі зв’язку сильніше, ніж зв’язок бабусь і дідусів з онуками, але в основному бабусь з онуками, адже чоловіки з роками стають більш серйозними, і здебільшого саме бабусі завжди готові пожер твувати своїм часом і енергією заради блага своїх дітей і вже тим більше онуків. Не дарма багато хто говорить, що зв’язок рідних людей через покоління міцніше. Мені неймовірно “пощастило”, і скоро ви зрозумієте, про що я. А вся справа в тому, що моя рідна і гаряче улюблена бабуся мене нена видить. У прямому сенсі цього слова. А все почалося ще задовго до мого народження.
Тато у мене багатий, є, буде і був до свого народження, адже народився він у сім’ї мільйонера, який на відміну від інших мільйонерів нашої країни, які заробили своє багатство незаконними шляхами в дев’яностих, мій просто був людиною розумною, створив цілу компанію, яка займається туризмом для людей з обмеженими можливостями, і на цьому підняв багато грошей, а компанію вже пізніше передав моєму батькові. Ну а мама, навпаки, звичайнісінька дівчина, хоча її сім’я була біднішою середньостатистичних сім’єю нашої країни.
Мама народилася в сім’ї без батька, її мама ледве зводила кінці з кінцями, але дуже старалася заради блага своєї сім’ї. Батьки один в одного закохалися по вуха, але мама мого тата була категорично проти їх відносин, кажучи, мовляв, ця дівчина негідна такого хлопця, а мій тато просто взяв, і на час з’їхав з дому батьків, одружився на моїй мамі, потім народилася я, і тільки тоді батько з його батьками відновив спілкування. Моя бабуся мене не хоче визнати, називає мене чужою в своїй родині, але я на це багато уваги не звертаю, а про історію кохання своїх батьків розповідаю всім з гордо піднятою головою.
