У нас із чоловіком були дуже хороші та теплі стосунки, ми одружені вже четвертий рік. Я його дуже люблю, ми ніколи не сва рилися і чудово розуміли одне одного. Нарешті настала довгоочікувана ваrітність, на народження дитини ми чекали з нетерпінням, адже ваrітність у мене була запланована. Все для малюка обирали та купували разом. Але після народження дитини чоловіка ніби підмінили, він дуже змінився. З люблячого і дбайливого чоловіка він перетворився на буркотливого дідуся. Таке враження, що він шукає причини, щоб посва ритися. Вічно всім незадоволений, приходячи з роботи, починає бурчати, чіпляючись до всього.
Замість того, щоб радіти і спостерігати, як росте наша дитина, як усміхається, як робить перші кроки, він бурчить. Адже так приємно спостерігати, як з кожним днем росте і змінюється наше маля. Начебто причин немає для свароk та невдоволення. У нас народився здоровий малюк, він спокійний, ночами спить, зайвого дискомфорту не завдає. Я кілька разів намагалася поговорити з ним, але безрезультатно. Розмови ні до чого не призводять. Таке враження, що він мене не чує, і я не можу до нього достукатись. У результаті ми знову сва римося. Я весь день вдома і зайнята малюком, не встигаю, як раніше стежити за собою.
Я не доглянута як раніше. В цьому причина? Чи він ревнує мене до малюка? Раніше ми вечорами ходили в кіно або в клуби, а зараз, природно, не можемо, тому що дитина маленька, її нема з ким залишити. Няню наймати я не хочу, вона маленька і беззахисна, і чужій людині я не можу її довірити. Думаю, що це можна організувати, коли він підросте, але не зараз. Може він сумує за нашим безтурботним життям? Але ж у тому, що ми стали батьками, є і свої плюси. Чи це тільки я радію? Я дуже переживаю за мою сім’ю, не знаю, що робити. Порадьте, що мені робити? Адже розмови з чоловіком ні до чого не призводять, окрім сварок.
