Ольга Захарівна сиділа на кухні та в’язала. А в цей час, вже чотири години, компанія дівчат, на чолі з її онукою Анютою, святкували її чотирнадцятиліття. – Ань, у тебе класна бабуся! – сказала перша. – Моя б уже вся вибурчалася. – І моя давно б нас прогнала б, – підтримала друга. – А моя баба нас би ла яла, за таке надмірне вживання кока-коли. Супербабуся! – сказала третя. – Дівчата, годі! Давайте краще танцювати, – запропонувала іменинниця. Коли Ганна прибігла на кухню за черговою пляшкою коли, Ольга Захарівна сказала: – Внучечко, настав час закінчувати свято. Незабаром батьки прийдуть. – Ще кілька хвилин і все, бабусю. Хвилин через двадцять дівчатка збиралися.
– Ань, чудова погода. Гайда з нами гуляти. – Бабусю, можна я з дівчатками піду? – Запитала онука. – А забиратися хто буде? – Запитала бабуся. – Що про тебе твої подруги подумають? – Добре подумаємо! – завзято відповіли подружки. – Чи так? – хитро примружилася Ольга Захарівна. – Ось ти, Наташенько, хіба дозволиш своїй бабусі перемити гору брудного посуду? – Ні звичайно. Я сама все зроблю, – відповіла Наталка і почервоніла. – А ти, Галочко, хіба захочеш, щоб твої батьки, повернувшись втомлені з роботи, взялися за збирання квартири. – Звичайно, я не доведу до цього, – відповіла Галя.
– Ольга Захарівно, ми все зрозуміли, – сказала за всіх Катя, – ми зараз усі разом заберемося, а потім разом підемо гуляти. – Розумнички мої! – похвалила їхня бабуся. – Ну піду, не заважатиму вам. І Ольга Захарівна попрямувала до своєї кімнати. – Ось така вона, моя супер-бабуся, – сумно сказала Анюта. – Але ж вона має рацію. Ми насмітили, нам і прибирати, – сказала Катя. Дівчатка зітхнули і взялися за збирання. За півгодини, проводивши дівчат, Ольга Захарівна оглянула квартиру. – Не ідеально, ну так діти. Навчаться ще…
