Справа була п’ять років тому. Я працюю вже років сім в цьому офісі. Я встиг трохи прижитися, коли до нас на роботу влаштувався Олег. Його прийняли навіть без досвіду роботи, бо він закінчив один з кращих ВНЗ країни з червоним дипломом і просто блискуче пройшов співбесіду. Хлопчина зовні був дуже непримітним: зріст трохи нижче середнього, окуляри в товстій оправі, смішний одяг, часто досить старий і поношений.
Багато хто був незадоволений тим, що його ось так легко взяли, та ще й на хорошу посаду. Ось і став об’єктом для підвищеної уваги, а потім і насмішок. Недоброзичливці йому навіть неприємне прізвисько придумали, називали Олега “Черв’як”. Все через його любов до книг, він часто на перервах читав. А ще колег дратував своєю педантичністю і старанністю. Він був єдиним, хто завжди все встигав і не робив ніяких промахів.
Я особисто з Олегом завжди добре спілкувався, він хлопець трохи замкнутий, але в цілому-то хороший. І ось минуло два роки. Більшість його недоброзичливців звільнені з офісу, зрозуміло, не через особисту неприязнь, а за брак кваліфікації. Олег Романович досить справедливий у поводженні з підопічними. Чесно кажучи, я ним пишаюся. Його успіх цілком заслужений.
