Кожен працівник мріє піти у відпустку саме влітку. І можна це зрозуміти: літо, море, природа, їдь, куди хочеш. Я просто люблю проводити літню відпустку на березі моря. Намагаюся уникати галасливих пляжів, але знаю чудові місця, де точно можна насолодитися шумом хвиль, теплою водою і прекрасним повітрям. Але на початку цієї весни начальник нас буквально збив з пантелику. Сказав, що вище начальство нами незадоволене, але ми маємо шанс виправити все протягом літа. Звичайно, на його думку, відпочинком слід було пожертвувати.
Але ми не розуміли його рішення: ми ж не полетимо у відпустку всі разом? Кожен вибере один тиждень і поїде. На спільній роботі це ніяк не позначиться. Але ні. Шеф уперся і сказав, мовляв, хто не хоче працювати у липні-серпні, прошу – з речами на вихід. Звичайно, такий աантаж не міг просто так пройти: адже у кожного працівника сім’я, діти, іпотека. Ніхто не хоче залишитися без роботи у такий тяжкий час. Коротше, всі замовкли. Але кожен працівник помітив, що з початком літа начальник став кудись пропадати. Зв’язувався з нами по відео, роздавав завдання.
Не бачили ми його й у липні. Та й у серпні та сама картина. І ось кілька днів тому начальник повернувся з відпустки. Весь такий свіжий, засмаглий, відпочив. Один із його помічників не витримав і проговорився. Виявляється, начальник зняв дачу на морі на ціле літо. Він давно мріяв провести всі три місяці на морі, щоби остаточно відпочити від усієї міської суєти. Ось його мрія і здійснилася. Тепер наш колектив поділився на дві частини. Одна частина каже, що треба прямо поговорити з начальником і з’ясувати, чому він нас обдурив таким зухвалим чином. А друга говорить, мовляв, літо все одно минуло, який уже сенс сkандалити. От і я не знаю, що мені робити.
