Я працював у полоrовому будинку. Цікавих історій у мене море, але історія однієї жінки запам’яталася мені по-особливому. До нас протягом 6 років приходила одна жінка, яка мріяла стати мамою, але у неї з чоловіком не виходило, от вони й звернулися до медицини. Коли Алла вперше звернулася до нас, їй було 34. Вони вже на той час зневірилися, і їхньою єдиною надією було штучне запліднення. Після кількох невдалих спроб та безрезультатних курсів Алла опустила руки.
– Мені вже 40. Раз ми до 40 якось дожили без дитини, і після 40 якось розберемося, – сказала вона зі сльо зами на очах. Ми теж уже не знали, як парі допомогти, тому вважали, що бачимо їх у нас востаннє, але не було. Через кілька місяців до нас приходить Алла і описує деякі симптоми. На їх основі я розумію, що Алла ваrітна, а тест лише доводить мої слова.
Я чекала, що Алла стрибатиме від щастя, але вона, навпаки, засмутилася і заявила, що вона хоче позбутися дитини. Вона сказала, що ніхто про це навіть не дізнається. – Тільки уявіть, що про мене подумають… а про чоловіка… Ні, мені така ганьба і така увага ні до чого, – Алла ніяк не піддавалася на мої слова про те, щоб нач хати на чужу думку. Ось так легко жінка відмовилася від того, до чого йшла роками, і все через громадську думку.
