У дівчини було довге, густе, а що найголовніше яскраво-руде волосся. Вона завжди заплітала їх у довгу косу. І ця коса допомогла знайти чоловіка. Стас не міг пройти повз, коли побачив такий незвичайний колір волосся, от і познайомився з Ядвігою. А коли почув її ім’я — реготав, не соромлячись, що образило дівчину, але все ж таки вони продовжили спілкуватися. За деякий час почали зустрічатися. Недовго вони зустрічалися – місяці чотири, а потім Стас зробив жінці пропозицію руки та серця. Мати Ядвіги, дізнавшись про таке швидке одруження, була незадоволена. Майбутній зять їй не подобався і здавався підозрілим. Вона попереджала дочку: «Не поспішай дочку, він поганий чоловік, я серцем чую. Тобі всього 22, не втрачай своє життя». Зрештою вони одружилися, а через рік у них з’явився прекрасний синочок — Дениска. Після народження сина Стас став зовсім іншою людиною. Почалися різні закиди та звинувачення у бік Ядвіги — то вона погана господиня, то мама, то борщ не такий червоний, як має бути, то вареники несмачні.
Минав час, син підростав і ось коли Денису виповнилося 4 роки батько вперше не прийшов ночувати додому. Прийшов за два дні. Мовчки. Нічого не пояснюючи. На всі запитання занепокоєної Ядвіги відповідав, що це не її справа, і її це не хвилюватиме. То був не єдиний випадок. Після цього Стас часто пропадав і не ночував удома. Його могло не бути кілька днів, а то й більше тижня. А коли приходив, то щоразу казав: «Ти можеш подавати на розлучення, якщо тебе щось не влаштовує». А потім він узагалі зник і не повертався. Ядвіга чекала на нього, сподівалася, що він повернеться, але коли він не повернувся, вона взяла сина і поїхала до свекру зі свекрухою. Вони розповіли, що виявляється, Стас знайшов собі іншу жінку і поїхав з нею за кордон. Коли Денис виріс і закінчуючи університет вирушив до Австрії. Знайшов там хорошу роботу, влаштувався так і лишився там жити.
Багато разів він забирав стареньку матір до себе, навіть просив залишитися з ним в Австрії, щоб вони змогли бути разом. але Ядвіга завжди відмовлялася, вважала, що заважатиме синові. Денис наполягав, щоб знайшла собі чоловіка, який буде для неї спорідненою душею та підтримкою. Але Ядвіга була глибоко віруючою людиною, тому вважала, що коли вона повінчана зі Стасом, то бути з кимось іншим — гріх. Тому й залишилася одна до самої старості. Денис збудував матері будинок, такий про який вона завжди мріяла. Він міг собі таке дозволити, адже відкрив у Австрії свою власну фірму. Святого Василя, 14 січня. Святковий день, який Ядвіга проводила в тиші та спокої. І тут атмосферу спокою порушив стукіт у двері. То був Стас.
Він прийшов миритися з Ядвігою через стільки років. Через любов до неї? Ні. У нього виникли проблеми. Жінка після розлучення забрала все, а батьки давно померли, тож у будинку зараз мешкала його молодша сестра, яка не пускає його до будинку. Він почав розповідати, що Ядвіга завжди була для нього єдиною, просив вибачення. На її відмову Стас заявив: -Цей будинок куплений на гроші сина, а син у нас, загальний. Тож я маю право на свою частку! — нахабно почав кричати чоловік. У цей момент зателефонував Денис. Ядвіга хотіла підняти трубку, але Стас вихопив у неї телефон, відповів на дзвінок, почав говорити з сином і майже одразу почув відповідь: «У мене немає батька, ви для мене ніхто! Тому забирайтесь геть із дому моєї матері, інакше у вас будуть великі проблеми, я вам це забезпечу». Почувши це, Стас злий залишив будинок Ядвіги і більше ніколи її не турбував.
