Після уроків вчителька помітила, що її учениця Катя сумно стояла на порозі школи і дивилася на сніг, що падав. -Катя, додому йди. Ти ж захво рієш так. – Я не хочу додому! -Тебе там хтось обра жає? -Папа… Історію Каті вчителька знала давно. Адже ще першого класу Катю до школи відводила мама, якій не ста ло рік тому. Тато у Каті хороша людина, мужик був роботящий. Але після заrибелі дружини він почав швидко опускатися за кар’єрною діяльністю. Не міг упокоритися зі втра тою і багато став nити. Вчителька забрала Катю до себе додому. Нагодувала дитину.
Дівчинка була щаслива, навіть сказала, що вчителька готує так само смачно, як колись її мама. Вчителька відвернулася, щоб приховати свою емоцію, у неї полилася сльо за. Вона точно вирішила, що завтра піде до батька і поговорить з ним серйозно. На ранок вчителька прийшла до квартири школярки. Її батько сидів за столом з дуже по м’ятим виглядом. було ясно, що раніше він був ще той красень . але що з ним зробила пляшка, страաно уявити. – Ви хоч знаєте, де ваша дочка? – Так спить, мабуть. – Подивіться у її кімнаті.
Коли батько повернувся, то у нього були розширені зіниці, вигляд був загублений – Ні, її ніде нема! Вона зникла. -Заспокойтеся, дитина у мене. Якщо ви приведете себе і квартиру в порядок, то я вам поверну дочку, інакше я повідомлю орrани опіки. Через день батько вже був готовий до повернення Каті. Вона прийшла разом із вчителькою. Вчителька почала їх відвідувати, щоб перевіряти стан батька. Але на диво, він виправився, став гарною людиною. Вони з вчителькою стали ближче спілкуватися, а наприкінці року він навіть зробив їй пропозицію. Через три місяці вони одружилися.
