У подружжя пізно з’явилися діти. Первенця Ірина Михайлівна народила лише у тридцять три. Першу доньку назвали Мариною, слідом з’явилися й дві інші доньки. Старші дівчата були напрочуд гарні собою, зовнішність у них була модельна, а ось молодша донька Арина була із зовнішністю непомітною, але з дитинства видрізнялася працьовитістю. Коли вона виросла, стала завидною нареченою.
Усі жінки села мріяли її отримати в невістки і посилали своїх синів свататися. Ажіотаж викликало у селі повернення Михайла зі столиці. Здобувши вищу освіту, він повернувся до рідного села, щоб стати на чолі справи батька. У його батька була найбільша ферма в області, він був найзаможнішою людиною в селі та завидним нареченим. І хоча за ним бігали всі незаміжні дівчата села, сподобалася йому Арина.
Він якось побачив, як вона працює – і закохався. Набравши подарунків, поїхав до її батьків свататися. Подружжя вивело відразу на оглядини старших доньок красунь, але Михайло похитав негативно головою. -Ні, мені ваша третя, негарна дочка потрібна. Подружжя здивовано переглянулося. Весілля грали гучне і пишне, відзначали одруження три дні поспіль.
