Було вісім вечора, коли зателефонували до дверей, витираючи руки об фартух, Марія Петрівна поспішила до дверей. Там виявився її син Петро. -О, а ти чого так пізно? І не попередив! Вона пропустила його усередину. -Підемо, я тебе чаєм напою! Вже на кухні Петро понуро попросив: -Можна я в тебе переночую?
Марія Петрівна сплеснула руками: -Ти що з Наташею посварився? Що у вас трапилося? Петро не хотів розповідати, але зрештою здався натиску матері. -Так набридло вже, котрий день приходжу додому, а обід не приготовлений. Навіщо я ще одружився?! Марія Петрівна була обурена промовами сина. -Ти що думаєш, що дружина для тебе прислуга? Їй важко, вона не встигає , напевно, у неї малюк примхливий, ти б допоміг чимось!
-Ну, мам, чому ти її захищаєш? -Я захищаю правду. А правда в тому, що ти звинувачуєш лише ії й намагаєшся втекти від проблеми. Навіть після сварки чоловік має спати поряд із дружиною! Марія Петрівна насильно виштовхнула сина з квартири і насамкінець сказала: -Не смій більше після сварок тікати до мами під спідницю! Ти вже дорослий, місця для тебе тут нема!
