Моя дружина пройшла великий та довгий шлях у своєму житті. Я познайомився з нею, коли Яні було 17 років. Тоді вона жила зі своїми бабусею та дідусем, які тяжkо хво ріли. Я допомагав їх сім’ї всім, чим міг. Але все ж таки хво роба виявилася сильнішою. Спершу не ста ло бабусі, слідом за нею піաов і дід. На тендітні плечі Яни лягли подвійні nохорони, я допомагав і в цей важкий момент. Через два роки, коли вона змогла відійти від жа лоби – ми побралися. Я пообіцяв зробити Яну найщасливішою дівчиною у світі. Я балував свою дружину подарунками, ми часто мандруємо.
Я бачу, що дружина у шлюбі зі мною розцвіла. І вона заслуговує на все це, тому що Яна росла без батьків. Хоча були бабуся з дідусем, але все ж таки батьківського кохання і турботи вона не відчувала. Матері Яни не стало відразу після полоrів. Тоді батько зляkався брати на себе таку відповідальність і самому виховувати дитину. Він одразу написав відмову від неї. Йому було байдуже, як складеться подальша доля Яни. Адже вона могла потрапити до будинку малюка, а не до бабусі з дідусем. Батька це не хвилювало-головне, що він позбувся дитини. І ось через 25 років він вирішив згадати вперше за весь час, що має дочку.
Справа в тому, що я відкрив дуже прибутковий бізнес. Я хотів, щоб Яна теж займалася бізнесом, щоб вона почувалася самодостатньою. Моя дружина чудово справляється, вона стала успішною, і я пишаюся нею. І ось її батько подав до с уду на аліменти. Мовляв, сам він себе забезпечити на старість років не може, от і хотів через су д вибити з Яни грошей. Він ніяк не брав участі у її вихованні, жодного разу фінансово не допомагав. Звичайно ж, су д Яна виграла, але ця людина ще більше впала в моїх очах.
