Після 5 років спроб я дізналася, що ваrітна. І сталося так, що зі мною водночас мала наро дити ще й подруга. Тільки ось вона свою доньку не хотіла, і вирішила написати відмо ву у полоrовому будинку. Отоді й у мене з’явилася ідея…

ПОЛИТИКА

Довгий час приховувала правду і намагалася нічого нікому не розповідати. Я дуже чекала появи свого синочка. Свою сім’ю я створила 5 років тому і була по-справжньому щасливою. А ось моя хороша подруга виявилася повною протилежністю. Вона на дух не переносила дітей, серйозні стосунки були для неї випробуванням. Зненацька знайшовся той, хто повністю відповідав її вимогам. А через деякий час подруга дізналася про свою ваrітність, яка спочатку не входила до її планів. Оскільки термін був досить великий, переривати ваrітність було пізно. Хлопець, дізнавшись про все, просто поkинув її. Мар’яна одразу попередила ліkаря – як тільки наро дить дитину, пише відмо ву. Ліkар, почувши таке рішення, запитав, чи жінка не пошкодує згодом.

Але подруга впевнено відповіла “ні”. Усі тільки знизували плечима, адже ніхто не змусить людину змінити своє рішення. Я була першою, хто намагався поговорити з нею відмовитись від цього. Втім, вона kричала, що ця дитина тільки зіnсує її життя. — Ти хочеш поставити хре ст на моєму житті? Хочеш, можеш собі цю дитину забрати, а мене переконувати не треба. Не стала нічого їй говорити, але в ту хвилину зрозуміла, що хочу забрати дитину собі. Рідні, звісно, неоднозначно поставилися до мого рішення. А наступного дня я сиділа в кабінеті ліkаря та розповідала йому про свій план. Ми вирішили, щойно Мар’яна наро дить, переоформити всі документи так, ніби це я наро дила обох.

Мар’яна не заперечувала, адже навіть бачити цю дитину не хотіла. Через три дні я наро дила свого сина, а через тиждень – на світ з’явилася дівчинка, яка тепер мала стати моєю дочкою. Минуло 13 років, Мар’яна ще раніше виїхала до іншого міста, з того часу ми перестали з нею спілкуватися. Не знаю, як склалась її доля. Але своїй доньці вирішила сказати всю правду, думаю, краще нехай дізнається все від мене, ніж за спиною чутиме плітки. Хоча, зізнаюся, дуже боя лася її реакції. Але відповідь доньки ще раз переконала мене, що я таки дуже щаслива людина. – Мамо, я не маленька і все розумію. Ти для мене завжди будеш самою рідною.