Нещодавно на прогулянці я зустріла свою знайому. У неї нещодавно був ювілей, 40 років, але її дитині лише 2 роки. Для свого віку вона виглядає чудово, навіть не скажеш, що їй вже 40, вона виглядає максимум на 33. Звичайно, її це турбувало, адже це все ж таки перша дитина. Дитина народилася пізно, вони з чоловіком навіть і не чекали. Тому що перед вагітністю жінка перенесла важку операцію, пов’язану з жіночим здоров’ям. Тому про продовження роду і мови не могло бути. Але коли вони з чоловіком довідалися про те, що вона в становищі, вирішили залишити дитину.
Але проблема в тому, що чоловікові вже понад 50 років. Таке пізнє материнство дуже турбувало жінку, бо у 40 років набагато важче справлятися ніж у 20. Тому що в такому віці не так багато сил бігати за маленькою дуже активною та енергійною дитиною. У такому віці набагато менше сил та бажання багато веселитися та грати з дитиною. А чоловікові взагалі вже більше хотілося б бачити онуків у вихідні, а не жити з маленькою гучною та активною дитиною. Тож основну частину роботи виконувала жінка. Ми поспілкувалися, та я зробила висновок, що материнство в пізньому віці це далеко не завжди радість, а великий клопіт.
Так, у молодості завжди більше хочеться влаштувати свій фінансовий добробут, будувати кар’єру. Але я вважаю, що краще народити до 35 років, завжди можна виховувати дитину та продовжувати будувати кар’єру. Чи матимуть вони можливість дожити до того, щоб побачити своїх онуків ? Не факт. Але ви самі знаєте, що про це мріють усі люди похилого віку. А ще у дитини можуть виникнути проблеми у школі, її можуть дражнити через те, що її батьки вже бабуся з дідусем, а не молоді люди, як у інших. Ви ж знаєте, які діти іноді бувають жорстокі. Я вважаю, що стати мамою потрібно до 30 років, щоби потім не мати таких проблем і не влаштовувати ці проблеми дитині. Дітям потрібні активні та енергійні батьки, а не старі бабуся з дідусем.
