З дитинства у батьків завжди було особливе ставлення до моєї молодшої сестри Анни. Вона коли була маленькою, то вночі її швидка ледве врятувала, бо Аня мала високу темnературу. Вона задихалася. Але зараз все найстрашніше позаду. Аня вже давно здорова людина, але батьки досі бачать у ній ту дитину, про яку треба опікуватися. Я пам’ятаю час, коли я вступав до училища. Батьки сказали, що я маю зробити все, щоб потрапити на бюджетне місце. платити вони за мене не могли, але я дуже хотів учитися. Тому я багато працював, щоб вийшло поступити на бюджет. І все вдалося.
Я був дуже гордий собою. Але Аня інший випадок. Вона захотіла жити у столиці та ходити до найкращого університету. І батьки сказали, що допоможуть їй. Батько взяв другу зміну, матір другу роботу. Зате Аня у столиці відпочиває, і ставить себе вище за всіх, адже вона студентка найкращого універу. Навіть водійські права Ані купив її батько. Тим часом сама Анна нічого робити не збирається. Їй нормально, що батьки горбатяться на неї. В Ані не прокидається совість, щоб хоча б по хаті мамі допомогти.
Так її розпестили батьки. Якось повідомила мені сестра, що виходить заміж. Почала мені перераховувати те, що їй хочеться на весілля. Там і великий ресторан, і дизайнерське плаття. У результаті вона сказала, що я маю за все сплатити. Адже батьки більше не можуть, а щоб самій працювати Аня навіть не могла й подумати. Я відмовився, бо маю вже свою сім’ю, свої розтрати. А щодо грошей, то Аня за бажання могла б влаштуватися на роботу, щоб самій собі допомогти. Але вона так звикла покладатися на інших, що сама думати перестала.
