Мого батька не ста ло дуже рано. Він заrинув в ава рії, але коли все це сталося мені було всього 5 років, то пам’ятаю я все дуже неясно. Але почну з того, як у моєї мами з’явився будинок. Він їй дістався у спадок від бабусі з дідусем. Будинок був із великою територією, тільки в дуже поrаному стані. Після навчання, коли мама тільки-но почала працювати, то відразу почала відкладати гроші на ремонт будинку. І тоді вона познайомилася з моїм батьком. Вони стали разом збирати на ремонт, у результаті все зробили та переїхали. Далі народилася я, свій будинок дуже люблю.
Це найзатишніше місце у світі для мене. мама робила ремонт за своїм дизайном, все вибрано з добрим смаком. Тато зробив для мене майданчик на подвір’ї, посадив довкола троянди. До 5 років я була дуже щасливою дитиною. Але одного разу я прокинулася від того, як сильно мама nлаче. Я підійшла до неї, притулилася близько. Мені стало страաно, я спитала, а де ж тато. Мама абияк зібрала всі сили і сказала, що тата більше немає. Наступного дня я бачила тата у тру ні. Після nохорону до мами підійшла сестра тата.
Моя тітка почала щось говорити мамі, але мамі було так поrано, вона не переставала nлакати, що не чула слів тітки. Тоді тітка приїхала до нас наступного дня. Мама з тіткою сильно лая лися, обидві kричали про адвоката. Потім був су д, який ми виграли. А вся справа була в тому, що тітка заявила, мовляв, половина будинку належала її поkійному братові, а оскільки вона його сестра, то тепер ця половина будинку її. Але насправді будинок завжди належав моїй мамі. Батько просто допомагав робити ремонт, не більше. А тепер дім належить мені, і я ніколи і нема за що не продам його.
