Дівчина була сиро тою. Вона з дитинства росла у дитя чому будинку. Єдиним спогадом про батьків у її пам’яті були карі очі та щира усмішка, які вона час від часу бачила уві сні. Дівчинка мріяла, що колись вона побачить цю посмішку особисто, а не уві сні. Вона часто бачила такі очі у багатьох чоловіків, яких бачила в дитя чому будинку. А таких людей бувало дуже багато у nритулку, бо чимало сімей приходило на оглядини. Дітки всі мріяли про справжніх батьків, які будуть любити, але на жаль життя жорстоке і не всі отримують бажане. Деякі зі старших дітей хитрували і намагалися сподобатися потенційним сім’ям. Маша ніколи не брала участі в таких хитрощах і завжди залишалася такою, якою вона була. Трохи меланхолійна та з сумним поглядом.
У її пам’яті була щира усмішка та блакитні очі, які надавали їй радості у повсякденному житті в дитячому будинку. Найчастіше більшість сімей хотіла веселих дітей, а Маша дуже рідко посміхалася і важко йшла на контакт — саме тому від дівчинки одразу відмовлялися. У притулку влаштовували свято на честь приїзду міського депутата, який став меценатом та облаштував дитя чий майданчик. Дітей усіх зібрали, щоб ті раділи та дякували на камеру за подарунок від депутата. Маша не тішилася такими подіями, але була змушена перебувати там. Коли дівчинка без захоплення аплодувала, то побачила за кілька метрів від себе знайому посмішку.
Вона не відводила погляду від чоловіка, який стояв поряд із рештою людей, які прийшли з цим депутатом. Погляди їх зустрілися і чоловік за кілька хвилин уже прямував до дівчинки. На її обличчі одразу з’явилася щира усмішка, яку довгий час ніхто не бачив. Вона перетворилася на звичайну дівчинку, яка постійно сміється та радіє всьому. Поруч із цим чоловіком вона відкривалася і починала багато розповідати про своє життя у дитбудинку. Кілька разів чоловік навідувався до притулку, щоб поспілкуватися з Машею.
Дитина в ті дні світилася від щастя, але через місяць людина припинила приходити до дівчинки. Тоді Маша почала знову закриватися в собі, але одного з літніх днів вихователька покликала дитину і сказала, що за нею прийшли. Дівчинка спочатку злякалася, але коли побачила карі очі та щиру посмішку, то одразу зрозуміла хто її забирає. Маша була безмірно щаслива, адже справдилась її мрія. У кімнаті була дружина Андрія, яку Маша одразу впізнала. У них виник неймовірний зв’язок, завдяки якому було створено нову щасливу родину.
